НАЙЛАСКАВІШІ РУКИ...

Маленька дівчинка приїхала з мамою до великого міста. Пішли вони на базар. Мама тримала доньку за руку. Дівчинка побачила стільки цікавого, що від радощів заплескала в долоні і... загубилась у натовпі. Загубилась й заплакала. - Мамо! Де моя мама? Люди обступили дівчинку, питають: - Як тебе звати, дівчинко? - Олею. - А як маму кличуть? Скажи, ми її зараз же знайдемо. - Маму кличуть... мамою... мамусею... Люди всміхались, заспокоювали дівчинку і знову питали: - Скажи, які у твоєї мами очі - карі, голубі?.. - Очі у неї... найдобріші... - А волосся? Яке волосся у мами - чорне, русяве? - Волосся... найкрасивіше... Знову всміхнулися люди. Питають: - Скажи, які в неї руки... Може, якась родимка у неї на руці, згадай. - Руки у неї... найласкавіші... Пішли люди й оголосили по радіо: "Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіше волосся, найласкавіші в світі руки". І мама зразу ж знайшлась. /В. Сухомлинський / А в нашій бібліотеці-філії 4 є ще й інші оповідання та вірші про маму, які можна буде прочитати після завершення карантину. До зустрічі. #День_матері #Бібліотека_філія_4