На
Катерининській
Мишкові
дуже хотілося мати багато друзів. Ні з
ким із своїх однокласників особливої
дружби у нього не вийшло.Але все ж один друг у Мишка був. Втім, жив той друг тільки в його смартфоні.
Справа в тому, що на день народження Мишкові подарували смартфон. Справжній, з Інтернетом.
І ось тут Мишко дізнався, що в його смартфоні живе такий маленький друг – Гуглик.
Чи треба казати, що Мишко відразу міцно здружився з Гугликом. Він справжній друг: і уроки приготувати допоможе, і про вихід нової комп'ютерної гри повідомить обов'язково. Справжнісінький скарб!
А одного разу сталося ось що.
У родині Мишка - корінного одесита - ходила легенда. Бабуся розповідала, що його прадід, працював зварювальником на знаменитому заводі імені Андре Марті. І про нього навіть в одній старій книжці цілий розділ колись написали.
І захотілося Мишку знайти цю книгу. До сліз захотілося. І звернувся він до всезнаючого Гуглика. Але Гуглик тільки плечима знизав і руками розвів: дуже мало первинної інформації. Після довгих старань все ж Гуглик здався:
- Тоді тобі пряма дорога на Катерининську, 67.
- А що там, на Катерининській, 67? - чомусь пошепки запитав Мишко.
- Універсальна читальна зала та бібліотечно-інформаційний центр.
Мишко мало що зрозумів з цих слів, крім як «бібліотечний» та «читальний» … Але все ж вирішив сходити туди. Благо Гуглик склав маршрут, і заблукати з таким провідником Мишку не загрожувало.
Вони дійшли до перетину двох знаменитих одеських вулиць - Катерининської та Базарної.І відразу потрапив в саму справжню бібліомайстерню. Хлопчики та дівчатка малювали фарбами ілюстрації до книжок.
За окремим столом книжкові ілюстрації набували об’ємного вигляду, завдяки незвичайним 3DPen. І добре у них виходило! Судячи з кількості нагород, дипломів та почесних грамот, розвішаних по стінах, малюнки їх не раз займали призові місця у конкурсах.
Мишко зітхнув - отримувати нагороди він любив, а ось малювати не дуже. І він пішов далі.Наступна кімната була справжнісіньким комп'ютерним простіром., де користувачі займалися справами: хто шукав інформацію в Вікіпедії, хто писав електронного листа, хто слухав музику, хто спілкувався з друзями у Skype. Дітлахів було багато, але ніхто нікому не заважав.
Дуже скоро Мишко дізнався, що тут є і краєзнавчий гурток «Бюро юних гідів», і гурток «Дошколята-Почитайки», «Чарівники з Мультляндії» і комп’ютерна школа «Code Club». Несподівано йому в очі впали знайомі обличчя старшокласників з його школи, які гомоніли, обговорюючи повідомлення до бібліотечного блогу «Проба пера».
Мишко, як справжній одесит, швидко зрозумів, «що він з цього-всього буде мати», а тому звернувся до знайомих з питанням:
- Скільки коштує це задоволення?
І радий був почути відповідь постійних читачів:
- Все абсолютно безкоштовне!
Мишко залюбки вибрав би собі якесь заняття до душі, якби не засіла у нього в голові думка відшукати ту саму загадкову книгу, в якій було написано про прадіда. Як міг він пояснив бібліотекару, що йому потрібно. Вийшло у Мишка погано. Він і сам це зрозумів. Але бібліотекар все ж зрозуміла його і направила до читальної зали.
Якось до цього Мишко не замислювався, скільки існує в світі книг про Одесу. А тут йому запропонували стільки книг, що у Мишка очі розбіглися. Він взяв одну і сів тут же вивчати її.
А потім... потім Мишко записався в гурток «Бюро юних гідів» при бібліотеці. І подружився з іншими гуртківцями. Особливо з Валерою - того теж цікавила історія заводів міста.
Мишко поки не знайшов тієї книги, в якій згадувався його прадід. Але він продовжує шукати її. Я впевнений, що він обов'язково її знайде.
І Гуглик теж в цьому впевнений!
О.Надемлинський
Немає коментарів:
Дописати коментар