Маленька дівчинка приїхала з мамою до великого міста. Пішли вони на базар. Мама тримала доньку за руку. Дівчинка побачила стільки цікавого, що від радощів заплескала в долоні і... загубилась у натовпі. Загубилась й заплакала.
- Мамо! Де моя мама?
Люди обступили дівчинку, питають:
- Як тебе звати, дівчинко?
- Олею.
- А як маму кличуть? Скажи, ми її зараз же знайдемо.
- Маму кличуть... мамою... мамусею...
Люди всміхались, заспокоювали дівчинку і знову питали:
- Скажи, які у твоєї мами очі - карі, голубі?..
- Очі у неї... найдобріші...
- А волосся? Яке волосся у мами - чорне, русяве?
- Волосся... найкрасивіше...
Знову всміхнулися люди. Питають:
- Скажи, які в неї руки... Може, якась родимка у неї на руці, згадай.
- Руки у неї... найласкавіші...
Пішли люди й оголосили по радіо:
"Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіше волосся, найласкавіші в світі руки".
І мама зразу ж знайшлась.
/В. Сухомлинський /
А в нашій бібліотеці-філії 4 є ще й інші оповідання та вірші про маму, які можна буде прочитати після завершення карантину. До зустрічі.
#День_матері
#Бібліотека_філія_4
Немає коментарів:
Дописати коментар