Я не знаю ні «Аз» ні «Буки» - прийде Наум і змусить до науки.

За народним уявленням, Наум – покровитель розуму, знань і доброчинства. А тому селяни були переконані: якщо на свято пророка почати навчання, то дитина успішніше засвоїть знання, набереться розуму.
У давні часи по селах дітей навчали грамоти дьяки. Коли хтось із учнів закінчував читати Святе Письмо, це було значною подією не тільки в житті учнів, а й їхніх батьків. З цієї нагоди батьки варили великій горщик смачної каші та відносили його учням. Усі дружно сідали до столу та їли кашу. Пізніше дітей, які їли разом таку кашу, починали називати «однокашниками». Цей вислів ми вживаємо й досі.
Хоча згодом початок навчання вже припадав на інший місяць, але в ремісничих цехах і при братствах продовжували давню традицію – майстри набирали собі учнів на свято Наума. Збереглося чимало прислів’їв та приказок про святого Наума.
Деякі з них нагадали і читачі – учні 110 школи на зустрічі, що відбулася у філії №24, де ще раз нагадали, що прийшов Наум – пора братися за ум! І привітали всіх зі святом єднання шкільної родини!