Ти
рідна мово, чиста, як роса,
Цілюща
й невичерпна, як криниця.
Святиня
наша, гордість і краса,
Ти
− розуму народного скарбниця!
21
лютого увесь світ відзначає Міжнародний
день рідної мови.
Це
свято доволі молоде. Його проголошено
Генеральною конференцією ЮНЕСКО в
листопаді 1999 року з метою захисту мовної
та культурної багатоманітності.
Починаючи з 2000 року цей день відзначають
і в Україні. Мова є найбільш потужним
інструментом збереження та розвитку
культурної спадщини.
Нині
у світі існує близько 6000 мов. На жаль,
майже половина з них − під загрозою
зникнення. Будь-яка діяльність, спрямована
на сприяння поширенню рідної мови
допоможе не лише лінгвістичній
різноманітності та багатомовності, а
й більш повному розумінню мовних і
культурних традицій у всьому світі, а
також солідарності на основі розуміння,
толерантності та діалогу.
Як
чудово, коли народ зберігає свою мову.
Адже мова − це показник існування нації.
Поки існує мова, існує народ. Рідна мова
− це здобуток культури, духовної
діяльності народу.
Людина
так звикає до рідної мови, що вона стає
невід’ємною частиною її власної
особистості. У різних куточках світу
лунає сьогодні українська мова. Де б не
проживали представники української
діаспори: в Німеччині чи Австралії,
Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,
− скрізь вони утворюють свої національні
осередки, відкривають українські школи,
випускають українську пресу, передають
із покоління в покоління рідну мову,
аби не загубився український родовід.
Українська
мова є однією з найбільш багатих,
розвинених і мелодійних мов світу. Тож
плекаймо чудовий сад української мови,
донесений до нас із глибини віків,
збережімо духовний заповіт наших поетів
любити свою землю, любити рідне слово.
На
свято рідної мови в бібліотеку №37, було
запрошено справжнього шанувальника
української мови письменника Якова
Прокоповича Пересунька, чиє поетичне
Слово, зіткане із тепла і любові
батьківської домівки, із мальовничих
краєвидів Одещини, із яскравих кольорів
веселки та задушевної пісні. Своєю
любов’ю та повагою до рідного слова
Яків Прокопович поділився з учнями 7-А
класу школи № 48, аби вони
ніколи
не цуралися рідної мови, шанували її,
щоб зростали в ріднім краї із рідними
словами.
Немає коментарів:
Дописати коментар