Книго! Слово! Українська мово!

Ти рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти − розуму народного скарбниця!

21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято доволі молоде. Його проголошено Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року з метою захисту мовної та культурної багатоманітності. Починаючи з 2000 року цей день відзначають і в Україні. Мова є найбільш потужним інструментом збереження та розвитку культурної спадщини. Нині у світі існує близько 6000 мов. На жаль, майже половина з них − під загрозою зникнення. Будь-яка діяльність, спрямована на сприяння поширенню рідної мови допоможе не лише лінгвістичній різноманітності та багатомовності, а й більш повному розумінню мовних і культурних традицій у всьому світі, а також солідарності на основі розуміння, толерантності та діалогу.

Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова − це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. Рідна мова − це здобуток культури, духовної діяльності народу. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді, − скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід.

Українська мова є однією з найбільш багатих, розвинених і мелодійних мов світу. Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків, збережімо духовний заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідне слово.

На свято рідної мови в бібліотеку №37, було запрошено справжнього шанувальника української мови письменника Якова Прокоповича Пересунька, чиє поетичне Слово, зіткане із тепла і любові батьківської домівки, із мальовничих краєвидів Одещини, із яскравих кольорів веселки та задушевної пісні. Своєю любов’ю та повагою до рідного слова Яків Прокопович поділився з учнями 7-А класу школи № 48, аби вони ніколи не цуралися рідної мови, шанували її, щоб зростали в ріднім краї із рідними словами.