Данієль Дефо. 24 квітня – 350 років від дня народження

Хто не знає Робінзона Крузо? Але…
Ось декілька цікавих фактів про переклади українською цієї книги.
Починаємо -
“Робінзон Крузо” Переклади українською.
Перший вільний переклад-переказ на українську мову «Робінзона Крузо» Дефо під назвою «Робінзон Крузо. Повість повчальна для молоді» було здійснено у 1877 році Орестом Авдиковським (Львів, 1877). Згодом, Борис Грінченко також створив скорочений переклад-переказ Робінзона Крузо у 1891 році українською (Київ, 1891 та Чернігів, 1894) під назвою «Робінзон. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він на острові серед моря жив. Записав Б. Чайченко».
Скорочений переказ першої частини роману Дефо було здійснено Антіном Павенським «Пригоди Робінзона Крузо» у Львові у 1900 році, й трохи розширений у 1906 році. Найближчим до оригіналу перших двох частин роману став переклад Костянтини Малицької (Львів, 1903). Марійці Підгірянці належить одна з перших українських інтерпретацій роману — вільний переклад «Робінзона Крузо» із чеської (Ужгород, 1924). Майстерним інтерпретатором твору в 1930 роках став Юрій Шкрумеляк.
Чотири редакції перевидань (Василя Мисика (1934), Володимира Державіна (1938), Олени Хатунцевої (1965, 1978) та Євгена Крижевича (1985)) витримав текст, зроблений Галиною Орлівною у 1927 році. У 1978 редакція Ханунцевої перевидається знову (Одеса: Маяк), а у 2004 та 2013 перевидається редакція Державіна (Харків: Фоліо).
В останні роки переклад цього роману на українську мову пожвавішав й з'являлися ціла плеяда перекладів, як от переклади українською таких перекладачів як Олена Заміховська (2003), Галина Грітчин та Наталя Бордуков (2006), О. В. Кузьменко (2007), Наталя Тисовська (2009, 2010, 2011, 2012), Ірина Чернова (2011, переклад з російської), Володимир Верховинець (?) тощо.
Без вказування автора перекладу вийшли видання Робінзона Крузо 1978 року (Київ: Молодь), 1993 року (Київ: Котигорошко) та 2003 року (Харків: МОСТ, Харків: Торнадо). У 1919 у Вінніпезі, накладом Руської Книгарні вийшов переклад невідомого перекладача під псевдо К. М. У 1929 у Львові невідомий перекладач під псевдо Г. М. видав Робінзона Крузо накладом М. Матвійчука.
А книги після закінчення карантину книги чекають вас в дитячих бібліотеках міста.
До зустрічі після карантину!


***
Розміщено на сторінці блогу Відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг "КУ ЦМБС для дітей" м. Одеси “Бібліолоція”

http://bibliogrod.blogspot.com/p/blog-page_23.html

 

 

Данієль Дефо. 24 квітня – 350 років від дня народження

Хто не знає Робінзона Крузо? Але…

Ось декілька цікавих фактів про переклади українською цієї книги.

Починаємо -

“Робінзон Крузо” Переклади українською.

Перший вільний переклад-переказ на українську мову «Робінзона Крузо» Дефо під назвою «Робінзон Крузо. Повість повчальна для молоді» було здійснено у 1877 році Орестом Авдиковським (Львів, 1877). Згодом, Борис Грінченко також створив скорочений переклад-переказ Робінзона Крузо у 1891 році українською (Київ, 1891 та Чернігів, 1894) під назвою «Робінзон. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він на острові серед моря жив. Записав Б. Чайченко».

Скорочений переказ першої частини роману Дефо було здійснено Антіном Павенським «Пригоди Робінзона Крузо» у Львові у 1900 році, й трохи розширений у 1906 році. Найближчим до оригіналу перших двох частин роману став переклад Костянтини Малицької (Львів, 1903). Марійці Підгірянці належить одна з перших українських інтерпретацій роману — вільний переклад «Робінзона Крузо» із чеської (Ужгород, 1924). Майстерним інтерпретатором твору в 1930 роках став Юрій Шкрумеляк.
Чотири редакції перевидань (Василя Мисика (1934), Володимира Державіна (1938), Олени Хатунцевої (1965, 1978) та Євгена Крижевича (1985)) витримав текст, зроблений Галиною Орлівною у 1927 році. У 1978 редакція Ханунцевої перевидається знову (Одеса: Маяк), а у 2004 та 2013 перевидається редакція Державіна (Харків: Фоліо).
В останні роки переклад цього роману на українську мову пожвавішав й з'являлися ціла плеяда перекладів, як от переклади українською таких перекладачів як Олена Заміховська (2003), Галина Грітчин та Наталя Бордуков (2006), О. В. Кузьменко (2007), Наталя Тисовська (2009, 2010, 2011, 2012), Ірина Чернова (2011, переклад з російської), Володимир Верховинець (?) тощо.
Без вказування автора перекладу вийшли видання Робінзона Крузо 1978 року (Київ: Молодь), 1993 року (Київ: Котигорошко) та 2003 року (Харків: МОСТ, Харків: Торнадо). У 1919 у Вінніпезі, накладом Руської Книгарні вийшов переклад невідомого перекладача під псевдо К. М. У 1929 у Львові невідомий перекладач під псевдо Г. М. видав Робінзона Крузо накладом М. Матвійчука.

А книги після закінчення карантину книги чекають вас в дитячих бібліотеках міста.

До зустрічі після карантину!

***

Розміщено на сторінці блогу Відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг "КУ ЦМБС для дітей" м. Одеси “Бібліолоція”

http://bibliogrod.blogspot.com/p/blog-page_23.html

 

Ернест Гемінґвей «По кому подзвін». 80 років з дня виходу роману

Цей роман згадують майже у всіх добірках книг про війну.
Роман «По кому подзвін» був опублікований у 1940 році.
Ернест Гемінґвей написав цю історію частково із власного досвіду. Роман він закінчив через три роки після приїзду в Іспанію, де висвітлював події громадянської війни для американської преси.
«По кому подзвін» є дуже стриманою і водночас чутливою історією про людину, яка потрапила не на свою війну, але знайшла там любов. Блискуча та сумна розповідь про мужність та жертовність, моральний обов’язок та проблему вибору, любов та втрату.
Радянська цензура вважала роман карикатурою на війну в Іспанії. Він потрапив до рук радянського читача лише в 1968 році.
Перший український переклад роману здійснив Мар Пінчевський. Цей переклад увійшов до чотиритомного видання творів Гемінґвея, яке видавництво «Дніпро» здійснило у 1981 року.
У 2018 року роман вийшов українською у «Видавництві Старого Лева» у перекладі Андрія Савенця.
Роман розцінюють як один з найкращих у доробку автора, він був кандидатом на Пулітцерівської премії 1941 року.
Цей ювілей - привід перечитати ще раз роман. А якщо хто не читав - прочитати його.
Після закінчення карантину книги чекають на вас в дитячих бібліотеках міста.
До зустрічі після карантину!

***

Розміщено на сторінці блогу Відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг "КУ ЦМБС для дітей" м. Одеси “Бібліолоція”

http://bibliogrod.blogspot.com/2020/04/80.html

 

М. Гоголь “Тарас Бульба” - 185 років

«Тарас Бульба»— повість письменника Миколи Васильовича Гоголя з циклу повістей «Миргород». Найдовша з повістей письменника. Центральними дійовими особами твору є запорозькі козаки, а місцем дії — Україна першої половини 17 століття. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба.

Існує ряд перекладів повісті українською. Відповідно до покажчика «Микола Гоголь: українська бібліографія» виданому у 2009 році, існує понад 10 різних перекладів на українську повісті «Тарас Бульба». Так, у згаданій українській бібліографії Гоголя 2009 року, зазначається що перший український переклад повісті Гоголя «Тарас Бульба» (Львів, 1850) здійснено Петром Головацьким, а найновіші переклади українською вийшли вже в 2000-их роках.

Відомо, що протягом приблизно першого двадцятиліття ХХ ст. в Україні повість Тарас Бульба зазнала аж п'яти різних перекладів та одинадцяти окремих видань. Серед перших перекладачів були знані українські літератори й діячі національної культури — Михайло Уманець (відомий українофіл, член Одеської громади), Василь Щурат (добре знаний письменник із Галичини), Микола Садовський (блискучий український актор, театральний діяч та літератор), Володимир Супранівський та Ст. Віль. Своєрідністю їх перекладів було те, що практично кожен із перекладачів у свій спосіб інтерпретував ті дражливі для української національної свідомості проросійські акценти, які з'явилися в тексті повісті внаслідок другої її редакції автором у 1842 році.

Переклад Ст. Віля (псевдонім Леся Гринюка) було надруковано у 1909 році у Коломиї. Пізніше у 1918 році твір перевидали в українській діаспорі у канадському місті Вінніпеґ.

1918 року повість переклав Микола Садовський, який при перекладі користувався першим і другим варіантами повісті та залишив внесені Гоголем зміни в сюжет, але усунув пафосні фрази з прославлянням царя внесені в редакцію 1842 року. Вперше цей переклад було видано у 1918 році в часи Української Народної Республіки. Через 80 років цей переклад творчо підредагували Іван Малкович та Євген Попович, і він вийшов 1998 року у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

В радянський період України з'явилось декілька перекладів Тараса Бульби. Так, 1930 року Андрій Ніковський створив свою версію перекладу під псевдонімом А. Василько (Харків, Книгоспілка, 1930). 1937 року ця повість повторно вийшла, але з політичних причин уже без імені перекладача (Київ-Одеса: «Молодий більшовик», 1937). У своєму перекладі Ніковський здійснив спробу «зворотнього перекладу», зберігаючи особливості Гоголівської мови у відповідності із «стилізаційним перекладом», відтворюваним у ті роки Володимиром Державиним. 1948 року з'явився ще один переклад зроблений Антіном Хуторяном редакції 1842 року з невеликими правками по «партійній лінії».

2003 року у видавництві «Дніпро» побачив світ переклад канонічного видання Гоголя 1835 року, який здійснив популярний український письменник Василь Шкляр. Цей переклад Шкляра набув значного розголосу у суспільстві, але думки щодо нього розділилися. Зокрема, переклад високо оцінили українські критики.

1. Переклад Леся Гринюка (під псевдонімом Ст. Віль):

·        Микола Гоголь. Тарас Бульба (переклад з російської: Ст. Віль. Коломия: «?», 1909. — 192 стор.

·        (перевидання) Микола Гоголь. «Тарас Бульба». Переклад з російської: Ст. Віля. Вінніпеґ: Канадійсько-Українська Видавнича Спілка. 1918

2. Переклад Миколи Садовського:

·        Микола Гоголь. Тарас Бульба (переклад з російської на українську Миколи Садовського за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича; пердмова Т. Гундорова. Серія «Перлини світової літератури — студентам та школярям». — Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 1998. — 192 с.

·        Микола Гоголь. Тарас Бульба (переклад з російської на українську Миколи Садовського за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича (Тарас Бульба) та Максима Рильського (Ніч проти Різдва, Вій), Ілюстрації: Владислав Єрко). Серія «Книги, які здолали час». — Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2005. — 320 с. — I

·        Микола Гоголь. Повісті Гоголя. Найкращі українські переклади у 2-х томах. (Тарас Бульба ввійшов у 2-ий том) (переклад Миколи Садовського та Максима Рильського за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича, Ілюстрації: Кость Лавро, Владислав Єрко). — Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2009. — 304 с. в кожному томі.

3. Переклад Антіна Хуторяна:

·        Микола Гоголь. Вибрані Твори (Сорочинський ярмарок, Ніч перед різдвом, Тарас Бульба, Повість про те як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичом, Шинель, Ревізор, Мертві душі). Переклад з російської на українську Антіна Хуторяна та К. Шмиговського. — Київ: Держлітвидав, 1948. — 528 с.

·        Микола Гоголь. Твори у 3 томах. Том 2: повісті, драматичні твори (переклад з російської на українську А. Хуторяна (Тарас Бульба).— Київ: Видавницво художної літературири, 1952. — 451 с.

·        Микола Гоголь. Тарас Бульба (переклад з російської на українську А. Хуторяна, ілюстр. худож.: Є. Кибрика та ін., ред. В. Р. Лихогруд). Серія «Бібліотека художніх творів для підлітків та юнацтва „Джерело“». 50000 прим. — Київ: Молодь, 1969. — 126 с.

·        Микола Гоголь. Тарас Бульба (пер. з рос. Антіна Хуторяна; іл. Андрія Говди). — Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2012. — 120 с.

4. Переклад Василя Шкляра:

·        Микола Гоголь. Тарас Бульба (пер. з рос. В. Шкляра). — Київ: «Дніпро», 2003. — 164 с. (текст паралельно українською та російською)

·        (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба (пер. з рос. В. Шкляра).— Львів: «Кальварія», 2005. - 100 с.

·        (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба (пер. з рос. В. Шкляра). — Львів: «Кальварія», 2007. - 104 с.

·        (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба. Перша редакція. Переклад з російської: Василь Шкляр // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т.: Т.7. Редколегія: М. Г. Жулинський (голова) та інші. Київ: Наукова думка, 2012. - 376 с.: сс. 58-114.

·        (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба (пер. з рос. В. Шкляра). — Львів: «Апріорі», 2017. - 136 с.

5. Переклад Андрія Ніковського (під псевдо А. Василько)

·        Микола Гоголь. Тарас Бульба: Переклад з російської: А. Василько. Харків: Книгоспілка, 1930. ? с.

·        (перевидання) Микола Гоголь. Тарас Бульба: збірка (пер. з рос. Андрія Ніковського, Лесі Українки, Михайла Обачного та ін.). Серія «Шкільна хрестоматія». — Київ: «Школа», 2009. — 384 с.

А книги після закінчення карантину книги чекають вас в дитячих бібліотеках міста.

  До зустрічі після карантину!

  ***

 Розміщено на сторінці блогу Відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг "КУ ЦМБС для дітей" м. Одеси “Бібліолоція”

http://bibliogrod.blogspot.com/2020/04/185.html

 

 

10 квітня в Одесі

В цей день в Одесі святкують день визволення в ході Другої світової війни. 10 квітня 1944 року, в ході Одеської операції, війська 3-го Українського фронту за сприяння сил Чорноморського флоту, повністю звільнили Одесу від німецьких і румунських окупантів.

Традиційно з року в рік в цей час у всіх дитячих бібліотеках Одеси проходять урочисті зустрічі з ветеранами Другої світової війни і влаштовуються виставки книг, які описують події тих років.

На жаль, в цьому році через вимоги карантину традиція ця трохи порушилася. Але завдяки Інтернету ми можемо згадати про події тих років, погортавши старі світлини.

А книги після закінчення карантину чекають вас в дитячих бібліотеках міста.

До зустрічі після карантину!

На світлинах учні Одеського юридичного ліцею на зустрічі з Ніною Яківною Гордієнко-Стамікосто в бібліотечно-інформаційному центрі 10 квітня 2016 року.

#10квітня_дитячібібліотеки

***

Розміщено на сторінці блогу Відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг "КУ ЦМБС для дітей" м. Одеси “Бібліолоція”

http://bibliogrod.blogspot.com/2020/04/10.html

«Вершнику без голови» - 155!

Цю книгу знають усі. На певному етапі життєвого шляху її читає кожен. Книга про любов, благородство, підлість і вічну боротьбу добра із злом.

«Вершник без голови» (англ.The Headless Horseman) — популярний пригодницький роман Томаса Майн Ріда. Менш відома назва твору «Дивовижна техаська історія» (англ. A Strange Tale of Texas).

«Вершник без голови» – один із найкращих творів англо-ірландсько-американського письменника. З перших сторінок цієї книжки читача захоплює майстерно побудований сюжет, що ґрунтується на розкритті загадкового злочину. Разом з тим, розвиваючи заплутаний сюжет, ведучи читача від епізоду до епізоду, Майн Рід змальовує правдиву картину життя Техасу 50-х років XIX століття.

У літературі пригод Майн Рід займає помітне й почесне місце. Він продовжує традиції Фенимора Купера - великого художника, що вперше повідав правду про трагічну долю індійських народів Америки, а також традиції капітана Мариетта - автора численних морських романів. В англійській пригодницькій літературі XIX сторіччя Майн Рід - найбільш яскрава й позитивна фігура.

Переклади «Вершник без голови» українською

Томас Майн Рід. Вершник без голови / пер. з анг. Володимир Митрофанов. — Київ: Веселка, 1983. — 544 с.

Томас Майн Рід. Верхівець без голови / скор. пер. з анг. Наталія Романович-Ткаченко. — Київ. : Знання, 2020. — 335 с.

До речі -
Дитячі роки Томаса Майн Ріда описані в книзі для дітей «Андрій Кокотюха про Луї Буссенара, Томаса Майна Ріда, Миколу Миклухо-Маклая, Рафаеля Сабатіні, Роберта Луїса Стівенсона» / А. Кокотюха; художник М. Німенко. — Київ : Грані-Т, 2008. — 88 с. : ілюстр.

І останнє -

Після карантину приходьте до дитячих бібліотек та читайте.

 

 

***

Розміщено на сторінці блогу Відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг "КУ ЦМБС для дітей" м. Одеси “Бібліолоція”

http://bibliogrod.blogspot.com/2020/04/155.html

Філографична колекція філії № 45. Поповнення

Найдивніші та найзагадковіші люди - колекціонери. Чого тільки вони не збирають - і марки, і листівки, і сірникові коробки, і багато що ще. Збирають це вони частіше за власним бажанням. Але іноді колекції створюються мимоволі, в силу професійного інтересу.

Є така наука - філографія. Це колекціонування автографів. Ось така філографічна колекція і народилася при дитячій бібліотеці.

***

Ще декілька книжок с автографами одеських авторів. З колекції бібліотеки-філії № 45. Автографи Володимира Рутківського, Світлани Зубко, Олексія Надемлінського та Сергія Задунайського.

Після карантину приходьте до дитячих бібліотек та читайте ці та інші книги.

***

Розміщено на сторінці блогу Відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг "КУ ЦМБС для дітей" м. Одеси “Бібліолоція”

https://bibliogrod.blogspot.com/p/blog-page_76.html

 

  

  

 

 

"Щира втіха - улюблена книга"

20 квітня 2011р. в 12-00 в бібліотеці-філії №19 розташованій за адресою: вул. Єфімова, 12 відбудеться зустріч читачів 6-7 класів  з одеським письменником О.Н. Надемлінським. На учасників чекають цікаві вікторини, конкурси, ігри, підготовлена книжкова виставка.

Запрошуємо усіх бажаючих.