Читайлики-прокидайлики

Одеське обласне державне радіо разом

із Централізованою міською бібліотечною системою для дітей м.Одеси

представляють рубрику «Читайлики-прокидайлики»

у передачі «Світанковий настрій»,

 яка виходить у ефірі Одеського обласного державного радіо

щосуботи і щонеділі  на каналі УР-1  о 6 год. 10 хв.

(повтор на УР-2 та FM 72,92 МГц «Чорноморська хвиля»).

Посилання на сайт Одеської обласної державної телерадіокомпанії: http://www.odtrk.od.ua/2011-09-08-06-47-43
Посилання на нові записи передач: http://cbs-dity.edukit.od.ua/bibliotechni_vidannya/chitajliki-prokidajliki/

___________________________________________________________

<a href="http://файлообменник.рф/gb0ahsquevtx.html">1 бібліотека номер 37-Галина Малик-мандри і подвиги.mp3</a>

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________



___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

   

Любі читачі, сьогодні ми хочемо познайомити вас з творчістю відомого дитячого письменника Юрія Ярмиша „Лісова пригода”.

Жило собі в лісі Зайчатко... „Ну, то й що – скажеш ти. - Зайчат багато в лісі і в полі”.

Але я розповім саме про це Зайчатко...

Ні з ким воно першим не віталося, нікому, навіть старшим, не давало стежки в лісі. А одного разу показало своєму дідусеві шановному Заю Зайовичу язика. Так, так! Коли дідусь попрохав Зайчатко нарвати моркви на городі до сніданку, наше Зайчатко й висунуло свого предовгого рожевого язика.

Ого, як розсердивсь дідусь! Він хотів поставити Зайчатко біля пенька (так у лісі ставлять у куток неслухняних своїх діточок Білочки, Зайці й Лисички). Але Зайчатко вигукнуло:

-         Я тебе, діду, не боюся, я навіть Ведмедя не боюся!

І втекло...

Біжить собі стежкою та й наспівує:

Я нікого не шаную, я нікого не боюсь!

Я никого не...

Глип – а назустріч сам Михайло Потапович, не кваплячись, іде.  Зайчатко присіло на задні лапки, а передніми швидко так махає:

-         Гей, Ведмедю, зійдіть-но зі стежки! Хіба не бачите, це я біжу?

Здивований, Михайло Потапович зупинився:

-         Ти часом не захворів?

-         Ні, ні! – крикнуло щосили Зайча. – Я здоровий. Я найхоробріший. найсміливіший... Усі повинні давати мені дорогу і вітатися першими.

-          Он воно що! – пробасив Михайло Потапович. Він подумав, прижмурив ліве око, а потім і каже: - Може, ти справді в усьому най, най, най... Але спочатку я хочу пересвідчитися в цьому сам. Незабаром тут має пробігти найсильніший у нашому  лісі Вовк. Повтори йому все, що ти казав мені...

Зайчатко, що далі розмахувало лапками перед носом Михайла Потаповича,  раптом  принишкло й запитало тихесенько:

-         А це дуже-дуже обов’язково?

-         А якже! – з гідністю кивнув Михайло Потапович і додав: - Але скажу тобі по  секрету: головне , щоб тебе не боялися, а поважали. Твого дідуся, Зая Зайовича, поважає навіть Вовк, хоч він дуже сильний. Бо твій дідусь найрозумніший заєць у нашому лісі. А тепер, коли ти все знаєш, прощавай, Зайчику!

Ведмідь  підвівся і тихесенько пішов собі вперед. І Зайчатко... дало йому дорогу!

          -Пробачте, Михайле Потаповичу! – заговорило раптом тоненьким голосочком і скосило очі вбік. – У мене часу немає Вовка чекати. Дідусь наказав на сніданок моркви  з городу принести... До побачення Михайле  Потаповичу!

І побігло як вихор додому.

Якщо ви любите читати, приходьте до нас в бібліотеку, яка працює з 9.30 до 18.00 кожного дня, крім суботи, за адресою: вул.Градоначальніцька. 9. бібліотека-філія № 4.

___________________________________________________________

Міф про Одесу створювала, в першу чергу, література. І справа навіть не в іменах, а, швидше, в тонкому гуморі, в умінні розмірковувати про свій біль як про біль сусіда, людину іншої нації і віри, але такого ж, як ти одесита.

115 років тому, 28 січня народився Валентин Петрович Катаєв – поет і письменник, який з дитинства був „бешкетником”, підлітком уже складав вірші, а юнаком пішов на фронт першої світової війни.

Сьогодні ви маєте дивовижну можливість здійснити подорож у часі і просторі Одесою, прогулятися разом з колоритними героями Валентина Катаєва.

Одним із найвідоміших творів про дореволюційну Одесу є його повість „Біліє вітрило самотнє”. Твір багато в чому біографічний, адже в ньому Валентин Петрович яскраво описує пору свого дитинства. Тож він є цікавим художнім документом про характер старої Одеси, зокрема й національний. Дитячий твір про Петьку і Гаврика давно став хрестоматійним. За його сюжетом у 70-х роках зняли кінофільм. А вже в часи незалежності України, в центрі Одеси з’явився бронзовий пам’ятник двом хлопчикам – улюбленцям мільйонів радянських школярів.

„Що це за хлопчики?” – іноді вигукують туристи, розглядаючи композицію одеського скульптора Миколи Степанова. А тим часом, це один з найзворушливіших пам’ятників міста, присвячений героям знаменитої повісті.

Міцна дружба зв’язала гімназиста Петю Бачея й маленького сина рибалки Гаврика Чорноіваненка. Сміливий і спритний Гаврик підбивав мрійливого фантазера Петю до небезпечних пригод на морі й на вулицях Одеси.

Друзі зображені в шортах, сорочках із  закоченими рукавами і з поглядом, мрійливо спрямованим у далину – до моря, до волі й щастя!... Можливо, тим і притягує усіх нас пам’ятник, що бронзові фігури хлопчиків нагадують про щасливе дитинство з його мріями про майбутне гарне й чудове доросле життя.

Мабуть не випадково в домі Валентина Катаєва на вулиці Базарній 4, зараз працює Одеський міський благодійний фонд соціальної пітримки обездолених дітей „Світлий дім”.

Знайомство з життям і творчістю великого письменника незмінно викликає інтерес до його творів. Тому маємо надію, що ті, хто прослухав цей ефір, захочуть ще раз перечитати відомі, або відкрити для себе невідомі дотепер сторінки творчості Валентина Петровича Катаєва.

Ми чекаємо на вас з 10-ї до 18-ї години, крім суботи, за адресою: вул. Ільфа і Петрова, 15, бібліотека-філія № 11.

29.01.2012

Гвоздяниця В.М.

___________________________________________________________

Доброго вам дня шановні маленькі слухачі!

Сьогодні на календарі 22 січня – День соборності та свободи України.

Пройшло 90 років від часу проголошення Акту злуки всіх українських земель. Що ви знаєте про прекрасну країну, в якій живете? Цінуйте право жити в Україні, поважайте традиції, знайте історію, сучасну українську  державність, адже ви – юні громадяни своєї Батьківщини.

У нашій бібліотеці можна знайти відповіді на всі ваші запитання, зокрема пропонуємо прочитати книгу „Рідна країна моя – Україна”.  Уривок з якої ви прослухаєте.

28 січня 1992 року Верховною Радою України було затверджено Державний Прапор. Він є символом суверенності України.

Конституцією України визначено колір Державного Прапора: дві однакові горизонтальні смуги, одна – синього кольору, інша – жовтого. Синій колір є символом мирного неба й чистої води. Жовтий колір символізує хлібне поле, тепле життєдайне сонце.

Прапор з’явився дуже давно, ще за язичницьких часів. В українців прапор дуже шанували: обов’язково захищали під час бою, наче живу людину; честь нести прапор мали тільки найдостойніші воїни.

Прапор – це державний символ

Він є в кожної держави.

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

            Синьо-жовтий прапор маєм:

            Сине – небо, жовте – жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки є з народом

Українським в Україні.

Державний Гімн – це утверджена традицією патріотична пісня, що є виявом національної єдності. Він також є своєрідною формою привселюдної маніфестації всенародних почуттів.

Державний Гімн України затверджено Конституцією України. Ним став вірш Павла Чубинського „Ще не вмерла Україна”, написаний у 1862 році і покладений на музику Михайлом Вербицьким. Коли людина Чує гімн своєї держави, серце ії сповнюється гордістю, трепетом, відчуттям урочистості моменту. Не випадково слова Державного Гімну вчать не занепадати духом, торкаються найпотаємніших куточків душі, наснажують на прекрасні вчинки.

Юні друзі маємо надію, що ця книга зацікавила вас. Це ваші перші кроки до знань. Адже вас чекають ще багато книг, в яких історія нашої Батьківщини висвітлюється більш детально та глибоко. Ми чекаємо на вас з 9.30 до 18.00 кожного дня, окрім суботи за адресою: вул.Посмітного , 33, бібліотека-філія № 21.

22.01.2012

Хорошилова О.П.

___________________________________________________________

ЦБ ім. А.Гайдара 

Дорогі дорослі: батьки, вчителі і всі, хто виховує сьогодні своїх дітей!

Ми з Вами прекрасно розуміємо, що наші діти і молодь повинні  читати розумні книжки, бо від цього залежить культурний рівень нашого мойбутнього. А звичка до читання формується ще з дитинства – сімейним укладом та на уроках літератури.

Дитячі бібліотекарі Одеси звернулися до відомих одеситів з пропозицією розповісти про книгу і літературного героя, які справили на них незабутнє враження у дитинстві. Хотілось би, щоб книги,  на яких виховувалися вони (ці успішні одесити)  не забувалися, жили завжди поруч і радували наступні покоління.

Серед улюблених книг дитинства директора Одеського російского драматичного театру Олександра Копайгори і журналіста Євгенія Петрова є „Дванадцять стільців” і „Золоте теля”. Олександр Копайгора пише, що у той період ці книги були його настільними книгами, в них справжній одеський гумор.

Роман „12 стільців” – це історія полювання за діамантами мадам Пєтухової, історія, яка визвала захоплення  у читачів. У цьому романі представлена ціла галерея сатиричних образів. Пригоди веселого авантюриста Остапа Бендера і бувшего ватажка дворянства Кіси Вороб’янінова нагадують нам про те, що пристрасть до легкої наживи обертається суцільними  проблемами.

Успіх книг „12 стільців” продовжує історію пригод Остапа у романі „Золоте теля”, який також завоював читацькі симпатії і на сьогоднішній день залишається бестселером.

Остап знову полює за скарбами (золотом). Але на цей раз ставка набагато вища – на кону мільйон, який належить підпільному мільйонеру.

Шановні прихильники одеського гумору!

Навіть якщо  ці романи вам знайомі, повернувшись до них, ви знову відчуєте насолоду, перечитуючи сторінки знайомого тексту, відкриваючи для себе нові вислови, які вже давно стали крилатими.

Сьогодні читачі починають уважно відноситись до вибору книги. Попитом користується розважальна література, яка допомагає людині відключитись від повсякденних проблем.

Діти читають також сучасну класику, хорошу західну і російску прозу.

Це люди, які немислять себе без книги і всеодно будут читати.

Люди, які звикли до книги, будут продовжувати читати в основному те, до чого звикли, що їм дає душевний комфорт і інтелектуальне задоволення.

Ясно одне – навіть якщо папір замінить екран монітора, якщо зникне незабутній книжковий запах і тихий шелест сторінок, читати люди не перестануть. І, значить, книга не помре ніколи.

           

 16.01.2012

Андрейко О.М.

___________________________________________________________

У незвичайні мандри – з лицарем Горчиком.

Ми запрошуємо юних читачів здійснити захоплюючу подорож разом з героєм повісті-казки „Мандри і подвиги хитромудрого переможця дванадцятиголового змія лицаря Горчика”,  яку написала Галина Малик – відома дитяча письменниця з Ужгорода.

Спочатку пропонуємо вам завітати до нашого чарівного будиночку – бібліотеки-філії       № 37 на вулиці Марсельській, 14, де живе багато різноманітних книг та журналів, і користуватися ними можна безкоштовно. Саме тут ви познайомитесь з лицарем Горчиком та його цікавою історією.

Наша казка про ті давні часи, коли на нашій землі ще жили Змії Гориничі та Русалки, але разом з тим, вона з натяками на день сьогоднішній, або казка на новий лад. Одяг, їжа, предмети побуту та особисті речі – це все те, що  є в повсякденному житті і добре знайоме кожному з нас.

Одного разу князь Галицький вирішив скликати всіх лицарів, аби порадитися з ними, як перемогти Змія. Зібрався в дорогу і наш лицар Горчик, взяв з собою Того-Що-В-Дуплі-Сидить, бешкетника Греця, Русалоньку, Третього Зайвого та вирушив до міста Галича.

Заїхавши в ліс, вони потрапили до хатинки на курячих ніжках, в якій мешкала Баба Яга, до речі, лицар Горчик про ії існування нічого не знав, бо у нього не було ні книжок, ні мультиків, ані комп’ютерних ігор. Вражає вигляд Баби Яги:

„У джинсах, у кросівках, у вухах та у ніздрі пірсинг. На передпліччі – татуювання. І зовсім ще не стара – так, років на п’ятдесят виглядає. Посміхнулась – а зуби всі цілі, видно, дорогою пастою їх чистить. Пригощала Баба Яга піцою, яку приготувала в мікрохвильовій печі, хоча сама вела вегетаріанський спосіб життя.

Цікавою була зустріч з дванадцятиголовим змієм, голови, якого почали між собою сперечатися, через те, що дев’ята з’їла якусь погань і у них були неприємні відчуття у шлунку.

Тоді Горчик вніс хитру пропозицію, після якої від Змія і сліду не залишилось. Так лицар Горчик став хитромудрим переможцем дванадцятиголового змія.

Але на цьому  історія не заканчується.

А щоб дізнатися, які ще пригоди та подвиги супроводжували нашого героя, дочитайте казочку самостійно. Ми чекаємо на Вас щодня, крім суботи, з 10 до 18 годин за адресою: вул.Марсельська, 14, бібліотека-філія № 37.

08.01.2012

Шишляннікова Т.Й.