Василь Стус — поет, перекладач, літературний критик, патріот України. Він нележить до кагорти шістдесятників — одержимих національною ідеєю молодих людей, які після голодоморів, воєн і репресій дедалі гучніше заявляли про своє право бути у світі українцями.
Життя Василя Стуса — це шлях через терни до зірок. Він став на вічний бій з тоталітарною радянською системою за людські права, за людську гідність, бо не міг миритися з беззаконням, брехнею, репресіями. І система знищила цю сильну, яскраву і чисту особистість. Він писав — його не друкували, звільняли з роботи, переслідували, хотіли зламати. Стуса двічі арештовували, він пройшов через ад мордовських і пермських концтаборів. Його замордували, але не зламали.
Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи важкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
В передчутті невідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття,
Народе мій, до тебе я ще верну,
І в смерті повернуся до життя.
(Василь Стус)
І він повернувся до свого народу. Повернувся у своїй поезії, у своєму слові, філософському мисленні, у своїх працях. Повернувся, щоби зробити нас сильнішими, духовно збагаченими, вільними зі своєю людською і національною гідністю.
Немає коментарів:
Дописати коментар