В історії культури, певно, мало людей з таким розмаїттям інтересів, з таким багатством виявив свого духовного єства, як Іван Франко. Силу свого оригінального творчого таланту автор виявив у великій і малій прозі, яка охоплює понад сто оповідань, новел та десять повістей і романів. Проза Франка відзначається жанровим багатством і реалістичним зображенням життя.
Особливе місце у прозі Івана Франка належить історичній повісті “Захар Беркут”, створеній на основі давніх українських літописів. Постала вона як вислів великої туги письменника за ідеальним громадським ладом. Писав він її двадцятип’ятирічним юнаком і за неї отримав нагороду у літературному конкурсі 1882 р. у Львові. Змальовуючи життя Карпатської України в XIII столітті, автор відобразив героїчну боротьбу українських верховинців проти монголо-татарських завойовників у 1241 р.
Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? – розмірковував Захар Беркут після перемоги тухольців над дикою степовою монгольською ордою. – Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Крізь століття вустами мудрого провідника промовляє до нас Письменник, Мислитель, Громадянин. Чи дослухаємося до його заповітів? Чи дружно стоїмо всі за одного, а один за всіх у важкий для України час?
Саме ці запитання обговорювали ми у бібліотеці №40 з групою читачів, переглядаючи фільм по однойменній повісті І. Франка «Захар Беркут». Порівнюючи авторський текст та режисерську версію ми прийшли до одного висновку: читаймо Івана Франка. Вчімося любити свій край, бути мужніми та відважними. Сильними і мудрими…
Немає коментарів:
Дописати коментар