«Художник життя народного»

Панас Мирний - визначний прозаїк, якого Іван Якович Франко назвав «великим артистом зору», «творцем живих типів», вважав українську дійсність безкінечним матеріалом для літературного опрацювання.
Ім’я та основні прозові твори Івана Семеновича Нечуя – Левицького - класика української літератури, письменника – новатора добре знає кожен школяр. Та широкому загалу навряд чи відомо, що у багатющій спадщині письменника – чимало п’єс, зокрема на історичну тематику, мистецько - критичних статей, фольклорно – етнографічних нарисів і що він був також прекрасним музикантом і перекладачем.
Ця спокійна і лагідна людина «з мудрістю давнього філософа, змішаною з наївністю дитини», за словами академіка Сергія Єфремова, ніколи не мала ворогів, не займалася політикою, але була активним борцем за чистоту рідної мови.
22 листопада у філії 10 бібліотекарі разом з учнями 30-ї школи провели захід «Художник життя народного», на якому відкрили для себе кілька невідомих сторінок творчої біографії і праць письменника. Він чесно жив і самовіддано творив задля майбутньої вільної України, якому вона бачилася «… з своїм гордим, поетичним і добрим народом, багатим і просвіченим, з вольним народом без усякого ярма на шиї, зі своєю мовою в літературі, зі своєю наукою й поезією».
На 2018 рік припадає дві пам’ятні дати: 100 – річчя від дня смерті українського класика і 180 років від дня його народження. Геній українського слова заслужив, щоб держава і народ гідно його вшановували.