"Минуле стукає в наші серця"

Минуле стукає в наші серця

Не звільняється пам'ять,

Відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки - твердині, не храми,

Скам'янілий чорнозем - потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли, Придивляюсь: "Вкраїна, двадцяте століття"

І не рік, а криваве клеймо: "Тридцять три".

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках.

Завідуюча бібліотекою № 24 Алектино Федосеєнко разом з чотирокласниками школи №95 провели годину пам'яті "Минуле стукає в наші серця".

Учні підготували вірші, а бібліотекарі повідомлення про голодомор в Україні 1932-33 рр. Година супроводжувалась показом фільму-спогадів очевидців, котрі пам'ятали страшений голод. Це потрібно не мертвим, це потрібно живим.

Наприкінці заходу була запалена свіча, діти вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Тож дай нам, Боже, вічної Пам'яті про страдницькі часи нашого народу, мудрого засвоєння уроків минулого.