12/04/21

Письменники – ювіляри: до 115 - річчя від дня народження української письменниці Оксани Іваненко

 Першу свою казку Оксана Дмитрівна Іваненко написала у шість років. Казка була вміщена в домашньому рукописному журналі «Гриб», який дівчинка сама й «редагувала». Пізніше її дитячі повісті з’являлися в рукописному журналі, який виходив у гімназії.

В родині Іваненків панував культ художнього слова. Мала Оксана страшенно любила слухати і переповідати казки, була активним учасником літературних ігор, аматорських вистав. Вдома часто читали вголос твори Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Ганса Крістіана Андерсена, обговорювали новини літературного життя, переглядали журнали. Батько Оксани працював редактором газети, мати — вчителькою.

Майже все прочитане одразу перетворювалося на гру. А ігри були велелюдні, бо дітей у домі завжди було багато. Своїх двоє — Оксана і старший на два роки брат Дмитро, двоюрідні брати і сестри, які постійно жили у Іваненків, та ще діти, якими опікувалася мати — вчителька притулку для сиріт. Будинок, двір, сад — скрізь дитячий галас. І батько, який втратив надію на спокій, просив лише не заважати, коли він працює.

Влітку дітей вабила річка Ворскла, таємничий монастир на горі, тінистий сад, а взимку малеча влаштовувала дитячі «університети». Брат Дмитро виступав у них «професором». Малеча читала, писала твори. А Оксана, коли підросла, палко мріяла бути вчителькою. Отак і розвивався у дівчинки потяг до літератури й педагогіки. Отак і несла Оксана Дмитрівна крізь усе своє життя ці два начала: одне — творити, писати, друге — засобами художнього слова навчати, впливати на формування духовного світу дитини.

Запрошуємо вас по закінченню карантину завітати до 10 філії дитячої бібліотеки за книгами.

 


Немає коментарів:

Дописати коментар