Бозю!
Що там у тебе в
руці?!
Дай мені, Бозю, хоч
соломинку....
Щоб не втонути в
Голодній ріці...
Пам'ять - нескінчена
книга в якій записано все: життя людини,
роду, країни. Найсуворіше "вето",
жорстка заборона не могли викреслити
спогади про голод, які
передавались
від старшого покоління до молодшого.
На вшанування
світлої пам'яті жертв Голодомору
в Україні у
1932-1933 роках
до бібліотеки були запрошені учні школи
№113,
представники ветеранської організації
і територіального центру Суворівського
району.
Звучали вірші,
розповіді-спомини про великий голод,
про мільйони загублених життів. Ніхто
не залишився байдужім. І дорослі, і діти
ледь стримували сльози.
Сутеніло...
Здалеку було видно
мерехтливе сяйво свічки скорботи та
нашої пам'яті.
Немає коментарів:
Дописати коментар