Майже у всіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, японців – сакура. А в українців – верба і калина.
Калина – це символ нашого краю та всього українського народу, нашої України. Це віра в те, що не дарма пролито кров за волю, що ми, нащадки полеглих у боях, будемо любити рідну землю вічно. Калина уособлює все те святе, що тримає нас на землі, що робить нас людьми...
З давніх-давен вона була найулюбленішою рослиною, яка росла біля кожної хати українця. Калина символізує добробут, материнство, життя, ніжність та красу. З давніх-давен любили українці цілющу красуню калину, бо вона є рослиною - лікарем, вона супроводжувала людину від перших до останніх днів її життя. Отже, калина - це символ України та її родючої землі.
Калина – найчарівніша рослина, кущ, про неї складено найбільше українських художніх творів, пісень, легенд, прислів’їв, загадок.
На початку літа кущі калини вкриваються безліччю білих суцвіть серед зеленого листя й стоять, привертаючи зір кожного, ніби наречена в білосніжній сукні.
Завдяки такому ніжному цвітінню калина стала символом дівочої краси, чистоти й кохання.
Дуже гарною буває калина не тільки навесні, а й восени, коли вкривається яскраво-червоними кетягами ягід, що нагадують корали. Плоди на голках калини зберігаються дуже довго. Ягоди залишаються свіжими всю зиму.
Збирати калину до лісу або до річки ходили дівчата, як на свято. Вважалося, що дівчина, яка першою побачила кущ калини, буде щасливою. Навколо куща дівчата водили хороводи, співали пісень, славили красу Калини та кликали свою долю. Першу гілку чіпляли за ікону і на причілку хати. Це означало, що в хаті живе дівчина на виданні.
Плодоносне зілля калини з червоними плодами стало здавна символом мужності й вічної пам’яті.
Калина коло хати – здавна найкраща ознака оселі українця. Кетяги калини милують зір весняним білим цвітом, рубіновими кетягами восени. А на зиму червоні кетяги калини вставляють поміж віконних рам. Їхнє світло і зігріває, і радує. Калина - символ України.
У давнину люди жили за сонцем: зустрічали світанок і проводжали захід, а тому на старті дня і в його фіналі сонце для них було червоним. Звідси й асоціації з калиновими плодами.
Висаджені біля будинку кущі калини, були символом родини, її згуртованості. Ягоди калини вживали як еліксир проти багатьох хвороб.
А щоб стати ще гарнішими, дівчата вплітали грона калини у волосся і вінки, соком її ягід фарбували губи і підрум'янювали щічки.
Калину сприймали як дерево, що росте там, де панують мир, спокій, щастя і радість. Тому знаком тривоги і біди була зламана, зів'яла калина.
На полотні вишиванок і рушників часто зображували дерево калини або її грона із пташками, що сидять на її верхівці, – посланцями миру, які приносять щастя і добрі вісті. Ці птахи, згідно зі стародавніми віруваннями, пов'язували світи мертвих і живих – робили їх ланками одного ланцюга. Калину сприймали як дерево крові, роду, воно було символом зв'язку поколінь і гордості за своїх предків.
Калина – це наша Україна. Це опоетизований образ матері, батька, родини. Вона уособлює той наймиліший серцю куточок землі, де ми народилися.
В дитячій бібліотеці №40 відбувся захід «При долині кущ калини», маленькі читачі дізналися про народні символи України, зокрема калину, побачили широту та багату палітру «калинового дива» у легендах, піснях, віршах. Таким чином виховується пошана до традицій українського роду, до предків, які зберегли духовну спадщину українського народу.
Калина – це наша Україна. Це опоетизований образ матері, батька, родини. Вона уособлює той наймиліший серцю куточок землі, де ми народилися.
Підготувала бібліотекар Людмила Таран
Немає коментарів:
Дописати коментар