Астрід Ліндгрен: бабуся, що лазить по деревах

Навіть сухі цифри, рясно розсипані по біографії Астрід Ліндгрен, створюють враження такого собі «звичайного дива». Вона одержувала по 150 листів на день (іноді взагалі цілі мішки) від дітей з усієї планети – і часто ці послання були адресовані «Швеція, Стокгольм, Карлсону» або «Дівчинці Пеппі Довгапанчосі». Її книги перекладено 76ма мовами, і кажуть, що якщо весь наклад книг Астрід Ліндгрен скласти у вертикальний стос, то він буде вищий за Ейфелеву вежу в 175 разів. А коли, розмінявши десятий десяток, письменниця стала у Швеції «Людиною року», то сказала: «Здається, ви щось переплутали. Мене, глуху, напівсліпу бабцю, ви проголосили людиною року. На майбутнє раджу бути обачнішими – щоб про це бува не дізналася широка публіка!» Ну, що тут скажеш – хіба що дивовижна людина дивовижна в усьому…

У ряду найкращих зарубіжних дитячих письменників ХХ століття Астрід Ліндґрен належить особливо місце. Сьогодні важко порахувати, скільки разів перевидавалися її твори в різних країнах світу, скільки мільйонів дітей зачитувалися її книжками, дивуючись і насолоджуючись пригодами улюблених літературних героїв, скільки театральних постановок і скільки фільмів було поставлено за сюжетами найпопулярніших книжок цієї талановитої шведської казкарки. Про дорослу людину з дитячою душею дізнались учні 4-А класу 18 школи в бібліотеці-філії№8 7 квітня.