Знайомство з письменницею

Українська література має багатовікову історію. За такий великий термін, чи то часом, чи то через вину історичних подій, або через людський фактор виникає такий термін як «забуті імена». До такої категорії належить літературна спадщина української дитячої письменниці Наталії Забіли. Народилася вона 20 лютого (5 березня) 1903 року в Петербурзі у дворянській родині, яка мала давні культурні традиції. Після Жовтневої революції 1917 року сім’я переїхала в Україну і оселилася в Люботині, неподалік від Харкова. У 1925 році Наталя Забіла закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти. Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті. Перші публікації Забіли з’являються 1924 року (вірш «Війна війні»). Незабаром молода поетеса увійшла в союз селянських письменників «Плуг». Надалі починає писати для діток. Пише про все: весну, літо, природу, стихії. У її віршиках, казках, оповіданнях все оживає, а діти чудово сприймають прості, звичні їм речі, і кожний із читачів може знайти щось схоже з тим чи іншим героєм. Так, 20 березня вихованці 78 садочку разом з бібліотекарями 8-ї філії допомогли Сонцю побороти Вітер, а маленькій Марійці стати сміливою.