Лелеки це символ любові до батька – матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це – й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він – птаха священна, за розорення його гнізда – кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят.
Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, чорногуз,гайстер — як тільки не називають лелеку в різних регіонах України. А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Тож якщо покликати птаха його іменем, він неодмінно поверне голову.
Білі лелеки – наші супутники. Вони завжди оселяються поруч із людиною. Чимало лелечих родин повертається щороку в одне й те саме гніздо. Птахи так звикають до господарів двору, що можуть брати запропоновану їжу з рук. Проте чорні лелеки, навпаки, дуже боязкі, вони завжди остерігаються людей і селяться якнайдалі. Чорний лелека занесений до Червоної книги України та охороняється іншими міжнародними природоохоронними переліками.
Лелеки – мовчазні птахи, вони практично не здатні видавати звуки. Лелеча мова – це посвистування, клацання дзьобом, шипіння.
Ці птахи не розуміють загрози від вогню та зовсім не бояться жару. Існує чимало прикладів, коли лелеки забирали гілки з тліючого вогнища, аби збудувати гніздо. Вони приносять таку гілку в житло й нажаль в результаті цього гніздо повністю згорає.
Ці дивовижні птахи завжди сплять виключно стоячи на одній лапі. Цікаво, що уві сні лелека може почергово змінювати лапи. І як дослідили вчені, при цьому птах навіть не прокидається.
Виявляється, у лелек та орлів гнізда передаються від батьків дітям. Кожне нове покоління лелек, звичайно ж, ремонтує своє гніздо, проте немає необхідності будувати нове. Дослідники знайшли найстаріше лелече гніздо в Європі, вік якого – 400 років.
З лелекою пов’язано безліч легенд та вірувань. Птаха здавна шанували різні народи світу та присвоювали йому магічні властивості.
Слов’яни та балти вважали чорногуза символом добробуту і щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, господарів чекали злагода, здоров’я та гарний урожай.
Старожили переконані, що селяться лелеки тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих та лінивих оминають.
На Поліссі випікали галіопу — печиво, яким «пригощали» лелек, прохаючи доброго врожаю: «Бузьку, бузьку, на тобі галіопу, а ти мені дай жита копу…».
Лелеку завжди зображали добрим героєм у народних казках та легендах. Одна з них розповідає, чому в лелек чорні крила.
Якось у хатині, де мешкала сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося. Тоді чорногузи кинулись до обійстя і винесли дітей з полум’я. Відтоді у лелек червоні ноги та дзьоб і чорні кінчики крил, обпечені в пожежі.
Сьогодні до бібліотеки №40 завітали наші маленькі читачі та дізналися багато цікавого про лелек, про їх спосіб життя і звички. А також легенди та повір’я про цих чудових птахів. На згадку про цікавий захід, кожен з дітей виготовив паперового лелеку.
Немає коментарів:
Дописати коментар