“Vivat життя”

8 липня в Арт-просторі УЧЗ відбулося відкриття виставки народного художника України Миколи Прокопенка.

Завітайте до нас щодня (крім суботи) з 10. 00 до 17.30 на Європейську (Катерининську), 67.

Вхід вільний.

 

Детальна інформація про художника в кінці поста. 

Наша довідка:

ПРОКОПЕ́НКО Микола Миколайович (17. 08. 1945, с. Зельці, нині с-ще Лиманське Роздільнянського р-ну Одеської обл.) — живописець, графік, реставратор. Народний художник України (2015). Премії імені О. Осмьоркіна (2018), імені К. Паустовського (2019). Член НСХУ (1988). Дійсний член Міжнародної академії мистецтв і літератури «Фатьян» (від 2011), іноземний академік Естонської академії мистецтв, почесний доктор мистецтвознавства Академії мистецтв (Берлін). Закінчив Київський художній інститут (1977; викладачі В. Болдирев, В. Задорожний). Відтоді працював художником-реставратором Одеського музею західного і східного мистецтва; 1986—90 — художник монументального цеху Художнього фонду художньо-промислового комбінату; 1990—2006 — художник-реставратор Одеської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України; 2006—10 — професор кафедри малюнку, живопису, композиції та архітектурної графіки Одеської академії будівництва та архітектури. Реставрує зразки станкового (темперного, олійного) й монументального живопису, зокрема 2006—07 — ікону Іверської Божої Матері. Проілюстрував книги: «Следы восторгов и печали» Г. Біча (2008), «Стихи для Люды» (2011), «Одесская наивная повесть» (2020), «Улица Хворостина (Прохоровская)» (2020) І. Потоцького, «Восхождение к Осмыслению» (усі — 2020) і «Рисование с помощью слов» (2022) Т. Бахар, «Город стар…» Е. Пеуса (2013; усі — Одеса). Автор пейзажів, натюрмортів, портретів, ню в стилі реалізму. Створює роботи в індивідуальній манері, передаючи різні асоціації, якнайповніше розкриваючи образи героїв. Для творів П. характерні символічність, виразна яскрава палітра кольорів і зображень, щільність і насиченість кольорів. Учасник регіональних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок від 1977 (усього — 770), лауреат, дипломант і призер багатьох з них. Персональні (227) — в Одесі (1978, 1990—91, 1993—2005, 2006—24), Білгороді-Дністровському (1984, 1998), Іллічівську (нині Чорноморськ, 1985, 1991, 1994—95, 2000, 2004, 2008, 2011; обидва — Одеська обл.), Гамбурзі (Німеччина, 1997), Южному (Одеська обл., 1999, 2001), Львові, Києві, Хмельницькому, Ессені (Німеччина; усі — 2000), Кам’янці-Подільському (Хмельницька обл., 2001), Миколаєві (2005). Деякі твори П. зберігаються в 88 музеях та галереях України, США, Великої Британії, Німеччини,  Молдови, Естонії, Мексики тощо. Його іменем 2019 названо художню галерею в м. Очаків (Миколаївська обл.).