«Хай сяють дивні зорі»

З журбою радість обнялась…

В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,

І з дивним ранком ніч злилась,

І як мені розняти їх.

До 140-річчя О.Олеся (Кандиби) у бібліотеці №39 звучали вірші поета, які декламували учні школи №46.
Яскравою зорею спалахнула творчість Олеся на небосхилі української поезії. Як людина і художник слова він зростав і виховувався на вольовому прикладі матері, природній мудрості дідуся Василя, народній пісні. Поет виступав за гармонійний духовний розвиток кожної особистості, всього людства і суспільного організму. Своєю творчістю він закликає до очищення людської душі, піднесення, злиття воєдино з природою. Тонким ліризмом пройняті драматичні етюди Олеся. Спадщина його не зблідла і не втратила своєї мистецької привабливості і сьогодні.
Як синові своєї доби й свого народу, поетові вдалося розділити гіркоту і радість його долі.
Романтик за відчуттям, він сприймав світ у контрасті кольорів, але залишався співцем світлих настроїв і переконань. Поет, драматург, громадський діяч, перекладач – Олександр Олесь вніс великий вклад в українську літературу і культуру.