Летять у Чорнобиль журавлі

                                                                         … І впала з неба зоря велика, що палала як

                                                                         смолоскип. І впала на третину річок і на 

                                                                         джерела вод. Ім’я зорі мовиться «полин», і

                                                                         стала третина вод полином, і багато людей

                                                                         померли від вод, бо погіркли.

                                                                                                                    Апокаліпсис

      
    Щось подібне сталося 26 квітня 1986 року. Цю дату український народ відзначає як найтрагічніший день в своїй історії:усьому світові стала відома страшна подія – вибух атомного реактора.    Катастрофа в Чорнобилі призвела до безпрецедентного радіаційного забруднення території України. Радіонуклідами забруднено 32 адміністративні райони Київської, Житомирської, Чернігівської, Рівненської, Волинської областей .

      За офіційними даними понад 4 мільйони українців зазнали радіоактивного опромінення. Більш як 1 мільйон 275 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь Київщини забруднено ізотопами цезію - 137. З них понад 21 тисячу гектарів взагалі  вилучено  із обігу . Радіацією уражено майже 218 гектарів лісу. З 1262 населених пунктів області 560 віднесено до зони радіоактивного забруднення. У них проживає понад 960 тисяч чоловік – більш 48% Київщини. Понад 90 сіл, селищ і міст залишені людбми і стали майже мертвими. Більше 65 тисяч жителів області – ліквідатори, які вступили у боротьбу з атомною стихією. Десь 16 тисяч із них стали інвалідами. Кількість їх щомісячно зростає приблизно на 600 чоловік. Зараз у зоні безумовного (обов’язкового) відселення залишилися проживати 260 сімей, 120 сімей «самоселів». 

Таку сумну статистику сповістила під час скорботи «Летять у Чорнобиль журавлі» читачам 5 а класу 86 школи бібліотекар бібліотеки № 45 А. Б. Снігуренко.

       Хвилиною мовчання присутні діти і дорослі вшанували пам’ять загиблих від страшної аварії на ЧАЕС.

       У заході узяв участь одеський поет Дмитро Романович Шупта, який в ті трагічні дні разом з колегами рятував людей, що отримали страшні опіки, працюючи в опіковому центрі (за першим фахом він лікар). Людей, які на самому початку лиха прийняли  велику дозу опромінення, врятувати було неможливо.

       У своїй поемі «Жежлище» він напише:

                                               Нас обпікає полум’я вороже.

                                               День – на межі вселенської біди.

                                               Червона книга нам не допоможе,

                                               Якщо ми всі потрапимо туди.

                                                Буває сніг на віточках зелених,

                                                І ще чого у світі не бува…

                                                Але коли проміння б’є по генах,

                                                То це -  уже  пожежа світова!