Перші парасольки винайшли у Стародавньому Китаї у 21 році н.е., проте спочатку вони захищали від сонця і виготовляли їх з пальмового листя, пір’я птахів та бамбуку й вважалися атрибутами розкоші – ними здебільшого володіли правителі та знать.
У XIV столітті пристрій з Китаю привезли у Францію та Голландію, де він згодом перетворився на невід’ємний елемент жіночих туалетів. Каркасом парасольки слугував китовий вус, а обтягували її найрізноманітнішими тканинами – від мережива до щільного атласу.
Спрощений варіант парасольки створив у 1850-х роках в Англії механік Самуель Фокс. Він запатентував новий пристрій, який мав форму тростини, легкий каркас з металу та спиці, що складалися.
А у 1969 році вже американський винахідник Бред Філліпс отримав патент на парасольку, якою ми користуємося щодня.
Тож бібліотекарі філіалу №4 пропонують прочитати книги Оксани Лущевської "Синя парасоля" та оповідання Наталки Малетич "Парасолька", які є у бібліотеці.
Дощ буває такий різний! Тільки уяви… То на човні припливає Сірий Король, то на долоню сідає бедрик, щоб перечекати зливу. В дощ не їдеш – летиш! І парасоля, яку ти несеш татові, береже його від усіх дощів на світі.("Синя парасоля").
А хлопчика Марка, головного героя оповідання, парасолька проводжає до школи і він її вважає чарівною, бо вона з ним розмовляє. А от про що, ви дізнаєтесь, коли прочитаєте це оповідання. До зустрічі в бібліотеці.
Немає коментарів:
Дописати коментар