1932-1933 роки. В Україну прийшов голод, зникли з землі сміх і дитяча радість, не було чути ні музик ввечері, навіть зозуля перестала кувати в лісі. Скрізь літало вороння, люди ходили чорні, мов ніч. Ніколи не висихали сльози, які потім, замерзаючи, робили обличчя кам’яним. Вночі боязко стало ходити по вулицях, бо смерть літала всюди і накривала своїм мороком все нові й нові хати…
Народна пам’ять – найдостовірніше історичне джерело. Ніякі найсуворіші заборони не могли викорінити з пам’яті народу спогади про голод. Розповіді про цю трагедію передавалися від старих до молодих, знаходили відображення в усних переказах і художніх творах.
Сьогодні у бібліотеці-філії № 10 зібралися різні покоління: читачі-діти, представники Ради ветеранів війни та праці, підопічні Територіального центру соціального обслуговування Суворовського району в пам’ять тих 7 мільйонів земляків, які стали жертвами голодомору 1932-1933 років. Ми, живі прийшли схилити голову, вшановуючи пам’ять нашого доброго і щирого народу, на долю якого випали страждання.
Завідувач відділу Ірина Юзік представила тематичну книжкову виставку «Злочин проти нації». Присутні дізнались про те, чому Голодомор є геноцидом українського народу, зацікавились документальними фактами та розповідями родичів очевидців.
А нам треба жити надією і робити у своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії й справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.
Немає коментарів:
Дописати коментар