До 130-річчя казкової поеми Івана Франка «Лис Микита»

Що об`єднує сатиро-гумористичний журнал і гірський курорт у Карпатах, м`яку іграшку, першу виставу українського театру ляльок та українську відповідь покемонам?

Лис Микита!

От-от, самий рудий, хитрий, хвостатий, який ще колись собі на був навіть фарбованим і якому вже виповнилось цілих 130 років.

Вік живих лисиць куди менший: п`ять-сім років на волі,і двадцять-двадцать п`ять у зоопарках. А от скільки років казковій лисичці-сестричці та іншим рудим шахраям підрахувати важко. Адже вони з`явилися на світ ще у часи Езопа, помандрували у казки різних країн, від Європи до Індії,отримали літературну прописку та паспорт у Середньовічній Франції(Ренар)та Німеччини(Рейнеке). І, нарешті ,в українській літературі опинився Лис Микита. Схожий і водночас несхожий на своїх побратимів.

Було це приблизно в 1870 році… Саме тоді до рук учня 4 класу Дрогобицької гімназії Іванові Франку потрапив «Рейнеке-Фукс» -віршована казка Йоганна Гете із чудовими ілюстраціями Каульбаха. Вона захопила хлопця так, що той не випускав її з рук навіть на уроках і від усієї душі сміявся над витівками хитрого Лиса.

Книгу відібрали, а читачеві дісталося на горіхи, проте згодом вчитель змилувався,і повернув її Іванові. Про це згадував колишній однокласник Франка, додавши, що вже тоді майбутній класик української літератури замислив казку про лиса Микиту і підбирав імена для тварин-персонажів поеми. Що ж, багато вигадок приходять у голову чотирнадцятилітнім хлопчакам, але про цю Франко не забув і через двадцять років з`явилася казкова поема «Лис Микита».

Бібліотекарі-філії №10 представили книгу-ювіляр у дитячих закладах –НВК №187 та ДНЗ №21.Малеча зраділа гостям із бібліотеки,оскільки презентація книги супроводжувалась веселими іграми,а яскраві ілюстрації книг давали можливість згадати дітям знайомі казки,де головною героїнею є лисичка.