Український колорит у "Вечорах на хуторі біля Диканьки" (190 р. циклу повістей м. Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки")

Микола Гоголь (1809-1852) - письменник зі світовим ім'ям, літературний доробок і життя якого оповиті купою таємниць і загадок. Українське походження надихнуло М. Гоголя на створення циклу колоритних повістей "Вечори на хуторі біля Диканьки".

Дитяча бібліотека 22 познайомила читачів з циклом повістей "Вечорів .."та історією їх створення.

У восьми повістинах, що лягли в основу "Вечорів...", книголюби відкрили для себе казковий світ старожитнього українського села, де ведьми літають як собі знають, де чорт ярмаркує у Сорочинцях, де страшний Басаврюк чіпляється до дівчат.

Микола Гоголь критично ставився до "Вечорів на хуторі біля Диканьки", але публіка сприйняла вихід книг на славу. Він присвятив два тома збірки повістей "Вечорів..." українським традиціям і народним віруванням. Працюючи над цією збіркою, у листах до матері, яка жила в Полтавської області, він просив детально описати, як народ святкує різні празники, зокрема Різдво, і зробити детальний опис традиційного одягу. Своїх сестер він просив надіслати йому тексти колядок і звичаї святкування Івана Купала.

Першу частину "Вечорів на хуторі біля Диканьки" ("Сорочинська ярмарка", "Вечір напередодні Івана Купала", "Майська ніч, або Утоплена", "Пропала грамота") Гоголь завершив у 1831 року. Книгу Гоголя публіка сприйняла із захопленням. І це додало йому ентузіазму. У наступних листах до матері він просив надіслати йому предмети народного побуту та елементи одягу. Письменник поринув у вивчення фольклору, читаючи праці з етнографії, лінгвістики, народної медицини та чаклунства, т.є. проводив дослідницьку роботу.

У 1832 році було написано й опубліковано другу книгу "Вечорів..." (Ніч перед Різдвом", "Страшна помста", твори "Іван Федорович Шпонька і його тітонька "). Друзі Гоголя відзначали унікальність стилю і гумору, із яким написано повісті. Вони акцентували на природності, незвичайній оригінальності, відсутності манірності.

Сам Гоголь згадував, що гумористичні моменти творів складав, відчуваючи тугу, щоб себе самого розсмішити. Він вирізняючись особливо вираженою самокритикою не вважав "Вечорі..." гідними творами. Письменник зазначав, що першу частину і зовсім "слід було б вилучити". Але, як показав час, він помилився.