Надворі справжній літній дощик, а у нашій затишній бібліотеці - дощик книжковий. Завідувач філіалу №45 Тетяна Фадєєва представила читачам та їх батькам твори про дітлахів на канікулах: "Філіпек і шалені канікули" М.Стрековської-Заремби, "Загублені в таборі" Н.Музиченко, "Канікули у Воронівці" В.Рутківського, "34 сонячні дні" О.Русіної та інші книги про веселе та цікаве літо.
Інтерактивна частина сьогоднішньої зустрічі разом із Мариною Старощук - знайомство з технікою "пластилінові вітражі". Але спочатку дізналися про історію виникнення пластиліну та що таке справжні вітражі.
У тому вигляді, в якому ми його знаємо, пластилін з'явився наприкінці 19 століття. Однак авторство винаходу є спірним. Офіційно визнаним автором є британець Вільям Харбутт, який у 1899 році отримав патент на незасихаючу пластичну глину під назвою «Plasticine». Проте дещо раніше, в 1880 році було запатентовано схожий і за складом, і за назвою винахід: автором модельної маси фармацевта з Німеччини Франца Колба. Оскільки громадське визнання за створення пластиліну все ж таки залишилося за англійцем Вільямом Харбуттом, розповімо саме його історію.
Пластилін з'явився внаслідок постійного експериментування автора, який працював над простим та практичним матеріалом для моделювання. Вільям був би викладачем школи мистецтв, і його метою було створення для студентів такого матеріалу, який, на відміну від застигаючої глини, можна було б застосовувати багаторазово. Однак пластична маса, що вийшла у Харбутта, дуже полюбилася не тільки студентам, але і його власним дітям, які заповнили пластиліновими виробами буквально весь будинок.
Пластилін створювався в освітніх цілях, але він настільки сподобався студентам та сім'ї Харбутта, що викладач став думати про його комерційне застосування. Метою автора було дати можливість іншим дітям насолодитися ліпленням з цього прекрасного матеріалу. Спочатку пластилін був лише одного кольору – сірого. Після того, як продукт був запатентований, він надійшов у продаж у чотирьох різних кольорах. В даний час можна купити дитячий пластилін, що має куди багатшу кольорову гаму.
Історія створення вітражів сягає сивої давнини, проте напевно пов’язана зі вмінням виготовляти прозоре кольорове скло й тонкі пластини з нього.
Приклади вітражів можна знайти в різних місцях: у стародавніх Греції, Візантії, Римі, в арабських країнах, у Палестині. Однак у тій формі, яку ми знаємо сьогодні, вони з’явилися пізніше: перша достовірна згадка про кольорові вікна походить з VI століття з Туру (Франція).
Класичний вітраж – це вікно, засклене кольоровими скельцями, з’єднаними за допомогою олов’яних двотаврів. Фігурні скельця утворюють художню композицію, яка від світла грає барвами. Додатково на скельцях можна малювати контурними фарбами, що дозволяє зображати дрібні деталі (наприклад, очі). Щоб закріпити контурну фарбу, її вплавляють у скельце в спеціальних вітражних печах.
Близькі до вітражів конструкції, виготовлені з безбарвних скелець, аж до XIX століття використовували для звичайного скління вікон.
Немає коментарів:
Дописати коментар