День української писемності та мови

 День української писемності та мови – це Державне свято, встановлене 9 листопада 1997 року Указом Президента України.

У кожного народу є своя мова. Вона для нього найрідніша і найдорожча. Наша рідна мова – українська. Тільки українська земля могла народити таку дивну, чарівну і мелодійну мову, мабуть тому, що в нашому краю живе сама краса і казка.

Казка про мову.

Колись на Землі жило могутнє плем’я. добро жили, але була одна біда – не мали вони мови. Не вміли розмовляти, співати пісні, висловлювати слова радості, туму були усі сумні.

…Багато років тому люди цього племені образили добру Фею Мові, і вона, гірко зітхнувши, назавжди пішла від них, забравши з собою слова-квіти. Оніміле плем’я давно пошкодувало за тим, що скоїло, однак часу назад не повернеш, помилки не виправиш.

Жила у тому племені дівчинка. Вона бачила, як горюють її близькі, як важко жити, коли не можеш висловити своїх думок. І вирішила відшукати Мову, попросити у неї пробачення за всіх людей племені, щоб повернути втрачені слова-квіти. Та як же вона обізветься до Мови. Думала та й придумала. Вишила вона своє прохання на рушникові, взяла сопілочку та й пішла на пошуки.

Довго шукала дівчина фею. Знайшла її серед величезного поля, засіяного квітами-словами. Підійшла дівчинка до Мови, заграла на сопілці, і полилась чарівна мелодія, якою всі заслухалися. Побачивши рушник та почувши гру дівчинки, Мова все зрозуміла. Взяла оберемки своїх чарівних, запашних, різнокольорових слів і пішла за дівчинкою, що повела Мову людям.

З низко схиленими головами, з пошаною зустрічало плем’я Мову. Радості не було меж. Вдихнули люді аромат квітів.. і заговорили, заспівали від щастя. З того часу бережуть вони слова-квіти, шанують Мову як найбільший, найкоштовніший скарб.

Що може бути прекраснішим за тихий сімейний вечір з книжкою. Твори дитячого фольклору - кращий матеріал для цього. Так от сідайте близенько, читайте цікаві книжки.