Одного чудового дня редактор «Газети для дітей» Фердінандо Мартіні запропонував Карло Коллоді написати щось про дітей. Мовляв, нехай письменник трохи розважиться, та й юних італійців і розважить, і навчить доброму. І от одного літнього вечора 1880 року Коллоді написав перші слова: «Був собі колись… дерев’яний цурпалок. То було не якесь там диво дивне, а звичайнісіньке собі поліно». Отак з’явився на світ кумедний дерев’яний чоловічок із довгим носом - і з першої миті свого народження почав потрапляти у різні пригоди. Піноккіо був взірцем для неслухняних дітей. У 1880 році вийшла книга. «Пригоди Піноккіо. Історія дерев’яної ляльки з ілюстраціями художника Енріко Манзантіні, яка на початок ХХ століття нараховувала близько півтисячі видань. І у себе на Батьківщині цей дерев’яний хлопчисько став мало не національним героєм.
Величезною популярністю серед юних італійських дітей користується Парк Піноккіо, що розкинувся біля тосканського містечка Пеше. Саме там скульптор Еміліо Греко увічнив дерев’яну ляльку та Фею із блакитним волоссям. На пам’ятнику викарбувано напис: «Безсмертному Піноккіо – вдячні читачі від чотирьох до семидесяти років».
Запрошуємо маленьких читачів та їх батьків до дитячої бібліотеки-філії №10 за адресою вул. Чорноморського козацтва, 169, де на вас чекають дерев’яний бешкетник Піноккіо та його близнюк Буратіно.
Немає коментарів:
Дописати коментар