Українська пісня

Коли закінчиться карантин, і до нас прийдуть діти, бібліотекар запитає: «Чи доводилось вам коли-небудь слухати справжню українську пісню. Адже наші пісні -  наш багатство». Скарбниця українського народу вміщує безліч пісень про героїчне минуле, про людську долю і, звісно, про кохання.

Як би вам довелося побувати тихої місячної ночі в українському селі, слухати спів соловейка, ви неодмінно згадали б співця найтонших почуттів – Михайла Старицького.

 Шляхтичу Михайлу дуже сподобалась тонкостанна з чорною тугою косою дівчина, яка співала і викручувала мокру білизну. Ця мить була як блискавка. Він запросив її на побачення, але дівчина не прийшла.

А він усе чекав у гаю, думав, слухав… А ніч була напрочуд  місячна, зоряна, ясна.

З великої любові до дівчини, із щемкого болю нерозділеного кохання, місячної ночі М. Старицький склав вірш, якому дав назву «Виклик».

  1865 році «Виклик» був надрукований, а композитор Лисенко створив мелодію і подарував пісню автору. Вона пішла в села і міста України.