«Моя Україна – червона калина». Ця пісня лунає по вулицях наших міст і сел.. Калина – це символ рідної землі отчого дому, батькової хати. Народ свідчить: де росте біля колодязя калина. там і вода чистіша. Її ніжний, яскравий образ цвіте у багатьох поетичних рядках, калина часто згадується в українських прислів’1ях, загадках, думах, переказах.
Але за що калину назвали червоною? Звісно, через колір її достиглих плодів. Читачам нашої філії №21, які прийдуть до нас після карантину, бібліотекарі розповідять таку легенду. Колись на нашу землю напали татари Вони захопили в полон дівчат і хотіли примусити провести їх до селища, де ті жили. Але сміливіці завели ворогів зовсім в інший бік - у непрохідні хащі, подалі від рідних осель. Татарине могли звідти вибратися, бо, незважаючи на жахливі тортури, ніхто з дівчат не показав їм дороги . Тоді розлючені чужинці порубали дівчат шаблями, і там, де пролилася їхня кров, виросли калинові кущі з кетягами червоних ягід. Плоди калини були неначе краплини крові, пролитими вільнолюбними дівчатами, а насіння їх за формою нагадувало серце.
Бібліотекарі звертаються до своїх читачів: читайте вірші Василя Стуса, лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Євгена Гребінки, Дмитра Павличка, Антоніни Листопад та спитайте себе: чому ці всі велетні так люблять калину? І відповідь буде проста: це символ рідної землі та вічної пам’яті про тих, хто віддав своє життя за щастя і волю народу. Тож пам’ятайте про це, наші бажані читачі!
Немає коментарів:
Дописати коментар