Літо. Спека. Канікули. Настав час веселитися.

Олексій Надемлінський

Не-пам'ятник

Якось зайшов я до бібліотеки. Дитячої. Але це цілком логічно, що дитячий письменник заходить до дитячої бібліотеки.
Я вирішив усі питання, із-за яких я зайшов і зібрався вже йти геть, але затримався у стелажу з книгами, і... зачитався якоюсь книгою.
Не пам'ятаю, скільки я так простояв, коли з'явився читач. І було цьому читачеві не більше десяти років. Він звернувся до бібліотекаря з питанням:
- Євгенія Іванівна, а скажіть, чи є письменник, який не пам'ятник?
Від питання цього Євгенія Іванівна стала нагадувати комп'ютер, який, як зараз кажуть, завис. Пройшло декілька хвилин, поки бібліотекар виходила з цього стану. Потім вона все ж зрозуміла, що саме запитував її читач.
Євгенія Іванівна підійшла до мене і сказала маленькому читачеві:
- Ось Олексій Юрійович, ти його знаєш. Він не пам'ятник.
Ось такого я не чекав. Підозрюю, що і Євгенія Іванівна теж такого не чекала... від себе. Але ще цілий рік, варто було мені прийти до ціеї бібліотеки, як мене вітав хто-небудь з бібліотекарів:
- Ось і наш Не-пам'ятник прийшов!
І чомусь відразу піднімався настрій - і у бібліотекарів, і у мене.