Як Зима біла Весну-красну зустріла

Кажуть в народі, що всередині лютого зустрічаються дві пори року — Зима та Весна. Іде Зима, стара, втомлена, змарніла, одяг на ній латаний, а в руках — торба дірява, з якої сиплеться торішнє зерно. Весь урожай поїла Зима, час їй залишати землю. А назустріч старій Зимі виходить молода дівчина — Весна-красна. Вдягнена красуня в зелені шати, личко у неї рум'яне, веселе, а на голові — пишний вінок квітів.
—  Здоров будь, Зимонько! — вітається Весна.
—  І тобі день добрий,— відповідає Зима.
—  Час тобі, бабусю, поступитися мені, я пануватиму на землі,— каже молода красуня.— Усе, що люди запасли, ти поїла, спорожнила комори та клуні.
—  Ні, Весно, це ти прийшла зарано,— бурчить стара,— я ще володарка на землі.
—  Давай змагатися,— пропонує Весна,— хто переможе, той і залишиться.
Погодилась Зима. Стали вони силою мірятись: то стара віхолою та морозом повіє, то молода теплом та сонячним променем пахне.
А в народі зустріч двох пір року Стрітенням назвали і примітили: цього дня погода може кілька разів змінюватись. Яка з них переможе, така і пануватиме невдовзі.

Так зустрілася Зима з Весною у дитячому садочку №26. Дві старші групи були поділені на команди (команду «Зими» і команду «Весни»). Відгадували загадки і послухали легенду, яку розповіла бібліотекар філії №8 Музичко Людмила; а ще на мить стали сонячними променями. В кінці зустрічі стало зрозуміло, що перемогла дружба, а діти підтвердили, що всім необхідні і Зима, і Весна.