Сторінки

23/08/14

24 СЕРПНЯ – ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.

Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без України!

Протягом багатьох тисячоліть українська нація формува­лася на території сучасної України. У XII-XIII століттях дер­жава розпалася, частина земель перейшла під владу Москви. Наступною в історії України незалежною державою було Галицько-Волинське князівство (ХІП-ХІУ століття). Потім — три­валий і виснажливий період боротьби за власну незалежність із Литвою та Польщею. У XVII столітті — нова поява України на політичній карті Європи у вигляді Запорозької Січі. Цей етап, власне, спроба політичної незалежності, став можливим завдяки діяльності однієї з найвизначніших постатей в історії нашої держави — Богдана Хмельницького. Суверенітет цей був дуже хитким, молода держава не змогла забезпечити власну свободу, тому відбувся розділ її земель між Польщею та Росій­ською імперією, а після занепаду Польщі — з Австро-Венгрією.
Революційні події початку XX століття зруйнували мо­нархічні устрої країн-загарбниць і створили умови для про­голошення незалежності України IV Універсалом від 22 січ­ня 1918 року. Було створено УНР (Українська Народна Рес­публіка). А 1 листопада 1918 року було проголошено ство­рення ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка). Ця подія була «підготовлена» початком Першої світової війни та, відповідно, розпадом Австро-Угорської імперії. Проісну­вала ЗУНР дуже мало — лише вісім місяців. Протягом 1917-1921 років відбувалися запеклі сутички, як політичні, так і збройні, на теренах України. За тих часів відстояти незалеж­ність держави знову не вдалося, але не можна говорити, що всі спроби були марними. Важливе значення мало те, що на­ціональна свідомість, раніше властива тільки частині інте­лігенції, тепер поширилася на всі прошарки суспільства України. Народ активно виявляв зацікавленість у створенні суверенної держави, але обіцянки вищого партійного керів­ництва щодо створення союзу незалежних держав були не­правдивими.
Перебуваючи в складі СРСР, Україна зберігала формально (відповідно до конституції СРСР) деякі права та ознаки суве­ренної держави, зокрема мала свою територію, органи держав­ної влади й управління, бюджет, державний гімн, прапор тощо. Але реальної влади, зокрема рішуче впливати на події, уряд держави не мав — абсолютно все треба було узгоджувати зі « старшим братом ».
Тільки в 1944 році Україна отримала право на самостійну зовнішню діяльність. А за рік Українська РСР стала одним із членів-засновників Організації Об'єднаних Націй, приблизно від цього часу почала брати більш-менш активну участь у дія­льності різних міждержавних організацій.
16 червня 1990 року Верховна Рада України прийняла документ надзвичайного історичного значення. Назва цьо­го документа — Декларація про державний суверенітет України.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України урочисто проголосила Акт про незалежність України. Територія дер­жави була проголошена єдиною та неділимою. На території України мають чинність виключно Конституція та закони України.
22 серпня у філії бібліотеки № 37 пройшла зустріч з учителями 4-6 класів, приурочена до дня Незалежності України.
Діти висловлювали свої думки про те, що означає бути громадянином України. За що вони люблять нашу країну. Що означає бути справжнім патріотом, громадянином своєї Вітчизни.
Кожна людина передає свою любов до Батьківщини, як уміє, але чесно, палко і віддано, бо це надто сильне почуття – любов до рідного краю. Людина з ним живе, носить його у своєму серці і завжди хоче поділитися нім з іншими, вилити свої почуття у віршах, у картинах чи в музиці, просто у самовідданій праці на благо Вітчизни.

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україна

Бо щастя жити ти мені дала.
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Я – твій громадянин, я прагну підростати,
Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.
Моя свята і рідна, Україно - мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Немає коментарів:

Дописати коментар