Сердечні пристрасті й розчарування автора «Кобзаря»

Багато написано про творчість Тараса Шевченка, менше – про його душевні почуття, зокрема, про кохання, адже знаменитий поет у свій час був і парубком, і реальним живим чоловіком. Але є й такі дослідники, відомі біографи знаменитого українського поета, які, заторкуючи тему його взаємин з жінками, роблять цього поета більш земним і по-людському привабливим.

Т. Шевченко був емоційною і чутливою натурою. Як і кожен поет, до речі. Він міг закохуватися в жінок, і траплялося це достатньо часто. Але лиха доля переслідувала його, не дозволяючи Тарасові знайти щастя у шлюбі з якоюсь обраницею. Чому воно так виходило? Особливо – в останні роки Шевченка, коли він мріяв збудувати собі будинок на березі Дніпра і привести до нього господиню?

На ці запитатання спробували дати відповідь, читаючи «Кобзар», «Щоденник» Т. Шевченка, спогади сучасників про нього, дев’ятикласники 84-НВК у бібліотеці № 45 12 березня цього року.

Княжна Варвара Рєпніна була вірним другом поета, через усе своє життя пронесла почуття любові до нього. Одеський письменник Богдан Сушинський у книзі «Тарас Шевченко - геній в самотності» пише, що княжна могла б стати для Тараса Григоровича найкращою супутницю в житті. Тут обопільного кохання не вийшло, так само, як і з Катериною Піуновою, Ликерою Полусмак. Чому? Яким був ідеал коханої жінки та дружини у Шевченка?

Про це й дискутували школярі в бібліотеці, і їм у цьому допомагали письменник Микола Суховецький, учительки О. М. Кейдалюк, Є. П. Сологуб, завідуюча бібліотекою та її колеги Е. М. Затворникова, Л. М. Гомозова, А. Б. Снігуренко.