Організація дітей влітку

29.05.2017р. В Учбово-виховному комплексі №90 пройшли збори для батьків учнів 6 - 7 класів за участю співпобітників ЦБ і фахівців Одеського міського центру соціальних служб для сімьї, дітей та молоді.

Розглядалися питання особливості підліткового віку: конфліктності, ризику, фізіологічних змін, самотності, бажання дітей бути популярними, сполучати статуси “бути як всі” і “я — індивідуальність”, о кумирах і боротьбі з авторитетами. Була звернена увага батьків на важливість щоденного, ненасильного, конструктивного спілкування зі своїми дітьми. Обговорювались питання налагоджування контактів з дітьми, відповідальності та наслідків за невиконання дітьми правил поведінки на воді та дорожнього руху.

Співробітники ЦБ ознайомили батьків з літературою, яку пропонують читати дітям влітку.

«Повітря, землі, води - збережемо всім родом!»

Вода, повітря, грунт — три стихії природи, без яких немислиме життя на планеті. А ще воно немислиме без тепла і світла. Ця енергія йде на Землю від Сонця і дарує всьому сущому на планеті життя.

Повноцінне життя всіх істот — і людини, звичайно, теж — можливе тільки серед чистої природи. Але, на жаль, сьогодні на Землі майже неможливо знайти хоча б невеликий клаптик такого чистого середовища. Не випадково в останні десятиліття вчені укладають червоні книги, в яких реєструються всі види тварин і рослин, яким загрожує цілковите зникнення.

Якщо раніше, ще кілька десятків років тому, екологи займалися тільки вивченням взаємозв’язків між живими істотами й неживою природою, то нині їм роботи значно додалося. Доводиться вивчати, як живуть і чи взагалі зможуть вижити ті чи інші види рослин у забрудненому навколишньому середовищі, а також, що треба зробити, аби припинить подальше забруднення природи. Це дуже важлива, складна й важка робота. І вимагає вона участі не тільки вчених-екологів, а всіх людей на Землі, бо це справді стосується всіх без винятку.

Найголовніша пароблема у світі — здоров’я природи, адже здоров’я природи — здоров’я всього людства, кожної окремої людини. Отож, ким би ви не хотіли стати в майбутньому, екологія все одно має найбезпосереднішу причетність до вашої діяльності, до вашого життя.

Це пояснила у бібліотеці-філії №8 бібліотекар Людмила Музичко читачам з 3-Б класу школи №99 30 травня Учні розгадували загадки, дізнались про науку екологію та навчились з користю використовувати сміття, а не забруднювати ним навколишнє середовище.

 

  

 

«Библиотечное лето -2017»

Веселое лето! Всем дорого ты!

В лугах ароматных пестреют цветы,

А в рощице пташек звенят голоса,

Их песни хвалою летят в небеса.

А.Плещеев.

Наступили долгожданные каникулы! 29 мая во всех школах города открылись оздоровительные лагеря, Не остались в стороне от этого события и библиотекари. Летний лагерь 25- й школы совершил экскурсию в «Библиотечное лето -2017» в филиале №39. Читателям были представлены новые книги, проведены веселые летние викторины и конкурсы. Библиотекари читального зала Татьяна Хлебникова и Анна Горбачева увлекательно ознакомили ребят с книжным фондом. В гости к читателям пришли и летние месяцы, которые задавали загадки, интересные вопросы-шутки о запахах, звуках, вкусах и цветах лета. Звучали стихотворения о лете А.К.Толстого «Колокольчики», А.Н.Островского «Полна чудес могучая природа», Я.В.Смелякова «Полевые цветы» и другие. Завершилась экскурсия игрой «Дополни пословицу». Все читатели посетили абонемент и взяли книги домой.

А 50-й школе в гости к детям пришли библиотекари филиала №4, но не одни, а с одесским писателем, переводчиком Эрленом Бейлисом. Маленькие читатели познакомились с его творчеством, прослушали интересные произведения автора и прочли свои любимые стихотворения.

Бібліотечний урок

Звичайно, кожна людина з дитинства знає, що таке бібліотека (хоча б приблизно). В залежності від місця проживання він може уявити собі або величезну красиву будівлю з масивними дверима або ж ліве крило першого поверху чотириповерхового будинку по вулиці такий-то, куди люди різних віків і професій приходять за книгами. Книг у будь-якій бібліотеці багато, а в деяких просто ну дуже багато! І головне завдання бібліотек – їх зберігання! Для чого? Щоб книги слугували людям, допомагали їм ставати розумніше, мудріше, освіченіше одним словом!

Книга – друг людини, тому у багатьох людей бібліотека асоціюється з чимось хорошим, потрібним і важливим. Бібліотека – це місце зустрічі не тільки з книгою, але й з людьми. Це місце як несподіваних, так і навмисних зустрічей, а в минулому і побачень. Незважаючи на те, що у сучасної людини є безліч інших можливостей обзавестися необхідною йому літературою – бібліотека живе! І буде жити ще дуже довго, доки ми, бібліотекарі, запрошуємо до нас маленьких читачів, яких ще тільки починає захоплювати читання.

29 травня у філії №8 пройшло знайомство з бібліотекою учнів 1-Б класу школи №99. Маленькі читачі познайомились із приміщенням, розташуванням книг на полицях та неймовірно цікавими виданнями. Кожен знайшов для себе улюблену книжку та журнал.

 

 

 

Забота о ближнем совсем не проста, условия нужно создать для кота

В гости к библиотекарям 37 филиала пришли второклассники 48-й школы. Тему в этот раз выбрали очень распространенную: как лучше проявлять заботу о братьях наших меньших - кошках, благо литературы по этой теме огромное количество.

Любимое животное большей половины человечества о котором можно говорить бесконечно... Громкое, напоминающее журчание «мурр» оповещает о хорошем расположении духа самого дикого из наших домашних животных. Мягкая походка, мгновенная реакция, независимый характер – все в ней напоминает ее диких сородичей, обитающих в различных уголках земного шара. Многие известные писатели в своих произведениях ведут повествование о кошках. И одним из таких замечательных произведений является рассказ "Кот Ворюга" К. Г. Паустовского (125-летие со дня рождения которого мы вскоре отметим). "Есть в каждом сердце струна, она обязательно отзовется на слабый призыв прекрасного." - один из девизов творчества писателя, где каждый рассказ пронизан любовью к животным и милосердием.

История рыжего кота, жившего на краю леса и воровавшего еду, взволновала читателей. Ребята пришли к выводу, что автор очень хорошо показал, как мы должны обращаться с братьями нашими меньшими. Этот рассказ - назидание каждому о том, что надо иметь доброе сердце, милосердие и тогда наша жизнь будет гораздо лучше.

  

Последний звонок

Жизнь – таинственная книга,

И столько в ней неведомых дорог…

Ты оглянёшься и увидишь,

Как быстро пролетел за годом год…

Волнующий и незабываемый в жизни каждого из нас момент - окончание школы. Завершение беззаботного детства, впереди ждет самостоятельная, взрослая жизнь с ее радостями, волнениями, тревогами.

Почетными гостями в этот день в ОЗОШ №30 были представители детской библиотеки-филиала №10, которые добрыми пожеланиями и напутствиями поздравили всех школьников, выразили благодарность директору школы Е.Р. Малицкой и педагогическому коллективу за многолетнее сотрудничество, поддержку и содействие в библиотечной работе.

Грамотами и подарочными книгами были награждены самые активные читатели библиотеки Баранова Д., Новаковский И., Новаковская В, Баландюк И.

«Путешествуем Украиной»

26 мая в 50-й школе прошло итоговое театрализованное заседание библиотечного кружка филиала №4 «Веселкове коло» под названием «Путешествуем Украиной». Маленькие читатели представляли различные регионы Украины, рассказывали об их истории, культурных традициях. Звучали стихи, песни, исполнялись танцы.

«Одесса всегда рада гостям!»

Библиотека-филиал №4 в дни летних каникул знакомит читателей с городами-побратимами Одессы. 25 мая состоялась беседа у книжной выставки, посвященной этой теме «Одесса всегда рада гостям!». Читатели узнали об истории этого движения, прослушали рассказ о нескольких городах, которых, кстати, насчитывается 23.

 

"Не забудьте пом'янути незлим, тихим словом..."

22 травня – важлива дата для кожного українця. Цього дня у 1861 році тіло Тараса Шевченка перевезли з Росії до України й перепоховали на березі Дніпра. З цієї нагоди в одеській ЗОШ № 55 відбувся захід, що в ньому взяли участь педагоги, учні, їхні батьки, бібліотекарі, а ще – член Національної Спілки письменників України Микола Суховецький.

На початку дійства пролунав запис пісні “Реве та стогне Дніпр широкий…”, який усі вислухали стоячи. Потім у своєму слові директор школи Ірина Миколаївна Бадюк сказала, що українські школярі – це майбутнє нашої країни. Вони мають втілити в життя мрію Великого Кобзаря про щасливу долю для свого народу.

Наче розвиваючи ці слова, в одному з подальших виступів пролунало:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Інші вірші з “Кобзаря” лунали у майстерному виконанні учнів школи Вадима Довганича, Арини Степаненко, Юлії Рінгель, Маргарити Бондаренко.

Завідувач дитячої бібліотеки-філії № 45 Марія Суховецька розповіла про саме перевезення праху великого поета, яке здійснювали і тодішнім потягом, і кіньми, і річковим пароплавом, і несли на руках. Нарешті труна опинилася на Чернечій горі біля Канева. Приблизно на такій горі неподалік облюбував місце для своєї хати сам Т. Шевченко, хати, до якої він мріяв ще привести собі дружину. В одному з останніх віршів він писав:

Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насаджу,

Посиджу я і походжу

В своїй маленькій благодаті.

Не судилося. Надто серйозно було підірване здоров’я поета на півострові Мангишлак… На багатолюдному похороні, де були присутні найближчі друзі та рідні Тараса Григоровича, канівський протоієрей Гнат Мацькевич сказав так: “Благовій же до граду нашого, Україно: у нас покоїться прах Тараса Шевченка! Тут, на одній із найвищих гір дніпрових, як на горі Голгофі, подібно Хресту Господньому, водрузиться хрест, що його бачитимуть і по цю, і по ту сторону Дніпра”. Ці слова стали пророчими.

Письменник Микола Суховецький розповів про задум та написання свого нового роману “Зустріч у лаврі”, присвяченого рокові 1846-му, у якому Т. Шевченко жив у Києві у спокої та певності, що нарешті знайде собі дружину, заробіток на полі викладання студентам улюбленого малювання, що ніколи більше не покине рідну землю. Але звичайне людське щастя, як виявилось, було для нього недосяжне. Рік, повний сподівань, закінчився у нього арештом у справі Кирило-Мефодіївського братства, ув’язненням у казематі Петропавлівської фортеці та відправленням рядовим на військову службу в оренбурзькі степи, що для нього означало моральну та фізичну каторгу.

Творчість і доля Тараса Шевченка можуть багато дати українським допитливим юнакам та дівчатам для розуміння життя і свого місця в ньому, для відчуття – де друзі і де вороги. Гідне життя для себе й для України – ось головний заповіт Великого Кобзаря, який засвоює нині учнівська молодь.

Усі виступи вдало доповнювала показом кольорових слайдів учителька Валентина Серафимівна Дрьоміна. Коли в кінці заходу звучав Шевченків “Заповіт”, на мультиплікаційному екрані виднілася могила Шевченка над Дніпром – її первісний вигляд з хрестом.

Зараз, коли минає 156 років з часу Перепоховання, меморіальний комплекс біля Канева змінився докорінно. Його одвідують мільйони шанувальників Поета з усього світу.